79
Приміром, завели вони так, що без царського позволения не можна було скинути гетьмана й нового вибрати, і гетьман тільки тодї мав власть, як його цар затвердив. На дїлї се потім на те зійшло, що московські бояре з старшиною умовлялись, кому гетьманом бути, і настановляли його без правдивої військової ради, без козаків. По Самойловичу Мазепа пообіцяв хабара московському найстаршому воєводі, той сказав старшинї вибрати гетьманом Мазепу, і та так і зробила. Потім Мазепа, ставши гетьманом, заплатив ті гроші воєводї з маєтку Самойловича, що відібрано від нього немов би за зраду.
Військову повну раду зовсїм не скликали. До полковників московські бояре писали поза гетьманом і приймали від них листи й скарги. Тому полковники більше дбали про ласку московську, а гетьмана часом ке дуже й слухали. Цар Петро став полковників призначати таки сам без гетьмана і без козацької ради; визначав людей навіть не тутешнїх, а московських офіцерів, і ті нї гетьмана нї кого иньшого на Українї не слухали, а робили що хотїли. Але й тим цар Петро не вдоволив ся, а намірив ся зовсїм знищити гетьманство.
Потім, як Мазепа пристав до Шведів, цар Петро позволив ще вибрати гетьмана, аби в тій небезпечній хвилї не дражнити Українцїв. Але нї в чім йому власти не давав, а сам скидав і назначав полковників та иньшу старшину. До гетьмана приставив двох комісарів, які мали наглядати за гетьманом. Держав при нїм своє, московське військо й казав мешкати не в Батуринї, як перше, а в Глухові, близше до московської границї.
Потім (1722 р.) визначив шість офіцерів і одного бріґадіра з московських полків і приставив їх до гетьмана, аби вони приймали
