87
По сїм не довго й Палїєва козаччина простояла. Як по невдалій війнї з Турками цар Петро вдруге відступив ті краї Туреччини, то велїв знову людей перегнати за Днїпро. Забрала одначе ті краї не Туреччина, а Польща (в 1714 р.). Стали збиратись на тутешні краї знову польські пани, внуки та правнуки тих, що панували тут перед Хмельниччиною. Почали людей скликати, села та міста на ново закладати, обіцюючи їм ріжні полегкости на довгі лїта. Стали люде стягатись і незадовго залюднилась на ново та Київщина й Браславщина.
Але люде памятали про недавню козаччину й на тутешнїх панів лихим оком поглядали. Особливо, як проминули вільні лїта та позаводили пани панщину. Не мирили ся люди з нею. Збирались ватаги ріжного вільного люду, волочились по тутешнїх краях та панів розбивали. Прозвано їх гайдамаками. Як Запорожцї з-під Татар вернулись, то від них найбільше привідцї до таких ватаг гайдамацьких виходили, а до них ріжні люде приставали, як вони на Україну приходили, — палили та руйнували панські двори. Для оборони пани держали двірських козаків — з своїх підданних набирали та військовій муштрі вчили, але й сї не раз до гайдамаків приставали против своїх панів.
Козацька шабля.
В 1734 р., як умер тодїшнїй польский король і пани сварились, між собою та бились, кому новим королем бути, так гайдамаччина тодї мало не цїлу Київщину, Браславщину й Поділє зайняла. Селянство піднялось на панів. В Браславщинї знайшов ся полковник Верлан: він, був старшим над двірськими козаками у одного пана-пристав до повстання, заходивсь між селянами заводити козаччину, творити з селян козацькі полки. Насилу Поляки потім, як уже короля вибрано, задушили те повстаннє, і то не своєю силою, а упросивши до помочи московське військо.
Потім знову дуже сильна гайдамаччина і повстаннє народне було в 1750 р., а ще більше в 1768 р. Се було найбільше і звалось
