запорозьких, а які знали, то московських вигадували бриденьок. Котл. Ен. III. 6.
Бриду́ля, лі, ж. Безобразная женщина. Вх. Лем. 394.
Бридь, ді, ж. = Брид 1. Там така бридь, що й плюнути не варто. Фр. Пр. 126.
Бридя, ді, ж. = Бридь. Вх. Уг. 228.
Бри́жа, жі, ж. 1) преимущ. во мн. ч. Бри́жі́. Сборки въ одеждѣ, напр. у ворота и на рукавахъ рубахи. Гол. Од. 20. У нашої баби золотії брижі. Чуб. ІІІ. 429. Ой на молодій Теклі високії брижі. Гол. І. 52. Бри́жа набіга́. Образуется складка. За бри́жі схопи́ти, держа́ти. Схватить, держать сзади за шею. Ай! скрикнув Антосьо. Та не зміг і оглянуться, чия то рука так цупко схопила його за брижі. Св. Л. 140. Все держить його за брижі, аж йому в'язи затерпли. Св. Л. 172. 2) мн. Складки на голенищѣ сапога. Вас. 161. 3) Морщина. На виду у неї чимало брижів, але ще бадьорна. 4) Оборочки возлѣ тонкихъ кішекъ, Mesenterium. 5) Зыбь (на водѣ). 6) Гудокъ у бумажнаго змѣя. О. 1862. VII. 75. Ум. Бри́жка, бри́жечка, мн. бриженя́та, бриженя́тка. Захотіла дідча мати начепуритися, поставила-сь бриженята, — ні притулитися. Гол. I. 252.
Брижа́тий, а, е. О сапогѣ: со складками на голенищахъ. Чоботи брижаті. Вас. 161.
Бриженя́та, ня́т, бриженя́тка, ток, с. мн. Ум. отъ брижі.
Бри́жечка, ки, ж. Ум. отъ брижа.
Бри́жик, ка, м. 1) Морщина, морщинка. У старшої дочки почали вже в куточках коло очей складатись ледві примітні брижики. Мир. ХРВ. 109. 2) Неровность въ верхней части свеклы послѣ отпавшихъ сухихъ листьевъ. Черк. у.
Бри́житися, жуся, жишся, гл. Морщиться, образовать складки. Борз. у.
Брижі. См. Брижа.
Бри́жка, ки, ж. Ум. отъ брижа.
Брижна́стий, а, е. 1) Отороченный оборкой. 2) Морщинистый.
Брижува́ти, жу́ю, єш, гл. Украшать сборками, складками. Вх. Лем. 394.
Брижува́тий, а, е = Брижнастий.
Бри́зка, ки, ж. Брызга. Вода кипіла під кладкою, кидаючи бризками мені під ноги. Левиц. I. 397. Бризка, кинута на жарину, заскварчить і зникне. Мир. ХРВ. 266.
Бри́зкалка, ки, ж. То, чѣмъ брызгаютъ.
Бри́зкання, ня, с. Брызганіе.
Бри́зкати, каю, єш, гл. Брызгать. Дощик бризкав. Чуб. III. 218.
Бри́зкатися, каюся, єшся, гл. Брызгаться.
Бризки́на, ни, ж. = Бризка. Мнж. 176.
Бризлели́на, ни, ж. Evonimus verrucosus Scop. ЗЮЗО. I. 123. См. Бруслина.
Бри́знути, ну, неш, гл. Одн. в. отъ бри́зкати. 1) Брызнуть. Навіть дощ ніколи не бризне на цей великий пісок. Дещо. 2) Упасть (въ воду). Росхитавшись, бризнув в воду. Котл. Ен. II. 42. 3) Ударить. Бризнула невістку по зубах. 4) Бри́знув му в живі́ о́чі. Сказалъ ему рѣзко правду, сказалъ дерзость. Фр. Пр. 126.
Бри́знутися, нуся, нешся, гл. Одн. в. отъ бри́зкатися. 1) Брызнуть. 2) Броситься, упасть. Так і бризнулася Ївга губернаторові в ноги. Кв.
Бризь! меж. 1) Выражаетъ брызганіе. 2) Трахъ! Я ударив коня, а він бризь об землю. НВолын. у.
Бризястий, а, е. Черный съ бѣлыми полосами. Бризяста корова. Вх. Лем. 394.
Брик! меж. выраж. ляганіе, толчекъ ногой. Ой чук-брик з рогом бик. Нп.
Бри́ка, ки, ж. Фура. Приїздит напакована брика збіжем, мукою, солониною. Гн. II. 26. Золотії брики посправляв — то для тії краківни-війтівни. Чуб. V. 1085.
Брика́йло, ла, м. Имѣющій привычку лягаться.
Брикане́ць, нця́, м. Лошадиный прыжокъ. Шейк.
Брика́ння, ня, с. 1) Ляганіе. 2) Сопротивленіе, барахтанье противъ кого.
Брика́ти(ся), ка́ю(ся), єш(ся), гл. 1) Лягаться. Знай, кобило, де брикати. Ном. І все кобилок поганяє, що оглобельна аж брикає. Котл. Ен. I. 28. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. Ном. № 8888. 2) Артачиться; капризничать, зазнаваться. Пархоме! в щасті не брикай: як більш нема, то й так нехай. Посл.
Брикли́вий, а, е. 1) Лягающій. 2) Своенравный, капризный. Ти, кажуть, дівка не бриклива, але од старости сварлива. Котл. Ен. V. 63. Ум. Брикли́венький.
Брикли́вість, вости, ж. Своенравность.
Брикну́ти, ну́, не́ш, гл. Одн. в. отъ брика́ти. 1) Лягнуть. Кобила брикнула ногою. 2) Упасть, кувыркнуться.
