Бреха́ти, шу́, шеш, гл. 1) Лгать, врать. Брешеш, дівчино, неправда твоя. Чуб. V. 81. Иногда во 2 л. ед. ч. наст. вр.: брехаєш: Брешеш, дівчино, брехаєш: що-вечора на улицю махаєш: Мил. 104. В живі́ о́чі бре́ше. Безстыдно вретъ въ глаза. В живі очі тобі бреше, як шовком шиє — хоч би моргнув вражий син. МВ. (КС. 1902. X. 142). Бреше, аж не постережеться. Ном. № 6947. Бреше на всі заставки. Посл. Щільно бреше. Хорошо, складно вретъ. 2) = Гавкати. Собака бреше, — вітер несе. Ном.
Бреха́ч, ча́, м. = Брехун. Стор. МПр. 170. Во Студенім добрі люде, лиш брехачів много. Гол. II. 418.
Бреха́чка, ки, 1) об. Лгунъ, лгунишка, лгунья. А всі дівки як панянки, лиш одна брехачка. Гол. IV. 445. Старая собачка панськая брехачка. Котл. Ен. VI. 16. 2) ж. Раст. Bellis perennis. Вх. Пч. II. 29.
Брехе́нька, ки, ж. 1) Ум. отъ брехня. 2) Побасенка, небылица. Хто вміє красти, той вміє і брехеньку скласти. Ном. № 6814.
Бре́хіт, хоту, м. Лай. Желех. См. I. Брех.
Брехли́вий, а, е. 1) Лживый. Здається, був ти не брехливий, таким тебе зна наша Січ. Котл. Ен. VI. 53. 2) Любящій лаять. Брехливу собаку дальше чути. Ном. № 6818.
Брехли́вість, вости, ж. Лживость. Желех.
Брехли́во, нар. Лживо.
Бре́хля, лі, ж. = Брехуха. Желех.
Брехну́ти, ну́, не́ш, гл. Одн. в. отъ брехати. 1) Соврать. Можна і брехнути. Котл. НП. 358. 3) = Гавкнути. Телята ревнули, собаки брехнули. ХС. II. 195.
Брехня́, ні́, ж. Ложь, вранье. Брехнею світ пройдеш, а назад не вернешся. Ном. № 6804. Брехню́ точи́ти. Врать. Брехню́ завдава́ти. Обвинять во лжи. Не завдавай мені брехні, бо я зроду не брехала. Харьк.
Бре́хтя, ті, ж. = Брехуха. Там така брехтя! З неї всі брехні виходять. Харьк.
Бреху́н, на́, м. Лгунъ. Брехун бреше, а дурень віри йме. Ном. № 6405. Брехун на всі заставки. Ном. № 6951. В брехуни́ поши́тися. Сдѣлаться лгуномъ. О. 1862. X. 32. Ум. Бреху́нчик. Ув. Брехуня́ка. Драг. 167.
Брехуне́ць, нця́, м. 1) Ум. отъ брехун. 2) Адвокатъ (насмѣшливо). Брехунець в судах забреше. Щог. В. 54.
Брехунівка, ки, ж. Имя вымышленной деревни, въ которой будто бы живутъ одни вруны. Поэтому: А ви часом не з Брехунівки? — значитъ: а вы не лжете?
Бреху́нка, ки, ж. 1) = Брехуха. Желех. 2) Пучекъ волосъ и углубленіе на задней части шеи. Подольск. г. Ум. Бреху́ночка.
Бреху́нчик, ка, м. Ум. отъ брехун.
Брехуня́ка, ки, м. Ув. отъ брехун.
Бреху́ха, хи, ж. Лгунья. Котл. Ен. IV. 33. Жаль мені на дівчину, на ту сучу брехуху. Нп. Ум. Бреху́шка.
Брешко́, ка́, м. 1) Лгунишка. Желех. 2) Лающая собака.
Брид, ду и да, м. 1) Род. п. —ду. Гадость, мерзость. 2) Род. п. —да. Гадкій, безобразный человѣкъ. Да не давай стиду-бриду цілувати свого виду. Чуб. V. 540.
Брида́к, ка, брида́ль, ля, брида́с, са, м. Безобразный человѣкъ. Вх. Лем. 394. См. Брид 2, бридій.
Бриде́нька, ки, ж. Ум. отъ бридня.
Бри́дити, джу, диш, гл. 1) Внушать отвращеніе, отвращать. 2) = Бридитися. Чого ти став такий вередливий? усім бридиш. Подольск. г. Чи ти бридиш, куме? МВ. (КС. 1902. X. 145).
Бри́дитися, джуся, дишся, гл. Брезгать, чувствовать отвращеніе, гнушаться. Бридиться, як кіт салом. Ном. № 5010. Убогими не гордились, сиротами не бридились. Драг. 169. Тим сі бриджу, що коло бридкого сиджу. Фр. Пр. 125.
Бриді́й, дія́, м. = Брид 2. Та я за цим бридієм усі (пісні) позабувала. О. 1862. VI. 31.
Бридки́й, а́, е́. 1) Мерзкій, гадкій. 2) Безобразный, некрасивый. Чуб. V. 421; І. 235. Ой до старого, ой до бридкого серденько не пристане. Мет. 67.
Бри́дкість, кости, ж. 1) Мерзость, гнусность. 2) Безобразіе, дурнота.
Бри́дко, нар. 1) Мерзко, гадко. Ном. № 2014. 2) Безобразно.
Бридли́вий, а, е. Брезгливый. Левч. 6.
Бри́дно, нар. Противно, гадко. Бридно тверезому межи п'яними сидіти. Каменец. у.
Бри́днути, ну, неш, гл. Становиться безобразнѣе, дурнѣть.
Бридня́, ні́, ж. = Бредня. Не що дня бридня. Ном. № 5330. Ум. Бриде́нька. Кургикали все пісеньок: козацьких, гарних
