безъ особаго значенія, заимствованный изъ сербскаго языка и встрѣчающійся вмѣстѣ съ такимъ же восклицаніемъ море. Ходить турчин по риночку. Гей, море бре! АД. I. 275. Ходить сербин по базарі. Брей море, брей! Та торгує дівчиноньку. Брей море, брей! АД. I. 279.
Бревери́я, ри́ї, ж. Споръ, ссора. Вх. Лем. 394. Роби́ти бревери́ю = Збива́ти бу́чу. Вх. Лем. 394.
Бре́вкало, ла, с. Обжора. Подольск. г.
Бре́вкання, ня, с. Жранье.
Бре́вкати, каю, єш, гл. Жрать. Желех.
Бревко́, ка́, м. = Бревкало. Подольск. г.
Бревті́й, тія́, м. = Бревкало.
Бре́день, дня, м. Короткая рыболовная сѣть отъ 3 до 6 саж. длиною. Браун. 39.
Бреде́ць, дця́, м. Тотъ, кто бродитъ или ходитъ въ бродъ. Наші хлопці стрельці-бредці. Грин. III. 102.
Бредзелі́я, лі́ї, ж. = Брезелія. МУЕ. III. 43.
Бредня́, ні, ж. Бредни, враки, вздоръ. Усе бредня, що люде кажуть. Ном. № 5323.
Бредуле́ць, льця́, м. Раст. Ledum palustre L., багульникъ. Вх. Зн. 4.
Брез, пред. 1) = Через. Ішов єм брез сіни. Гол. III. 407. 2) Безъ. Вх. Лем. 394.
Брезелі́я, лі́ї, ж. = Бразолія. МУЕ. I. 175.
Брезки́й и брезьки́й, а, е, = Брезклий 1. Мнж. 176.
Бре́зклий, а, е. 1) Обрюзгшій. 2) О деревѣ: сырой. Шух. I. 88.
Бре́зкнути, ну, неш, гл. Брюзгнуть.
Брезку́лька, ки, ж. Бубенчикъ, привѣшиваемый къ ушамъ лошадей. Коли чує, торохтить щось ззаду з дзвониками да з брезкульками. Рудч. Ск. I. 74.
Брезуле́ць, льця́, м. = Бредулець. Вх. Зн. 4.
Брейцара, ри, ж. «Желѣзное кольцо, которымъ прикрѣпленъ къ ґерлиґѣ барнак» Мнж. 176.
Брекеке́кати, каю, єш, гл. Квакать (о лягушкахъ). Харьк. у. Александров. у. Слов. Д. Эварн.
Бренду́ша, ші, ж. Раст. Crocus sativus. Шух. I. 21. См. Бриндуша.
Брені́ти, ню́, ни́ш, гл. = Бриніти. Гол. III. 313.
Бре́нчка, ки, ж. Раст. Rhinantus crista galli. Вх. Уг. 228.
Брень, меж. = Бринь.
Бре́нькання, ня, с. = Бринькання. Левиц. I. 267.
Бре́нькати, каю, єш, гл. 1) = Бринькати. Рудч. Ск. I. 18. 2) = Брехню́ завдава́ти. Св. Л. 288.
Бре́нькач, ча, м. 1) Плохой музыкантъ. 2) = Бринькач. Ум. Бренька́чик.
Бре́нькіт, коту, м. = Бринькання. Желех.
Бре́нькнути, ну, неш, гл. Одн. в. отъ бренькати. Ном. № 9766.
Бренькоті́ти, кочу, ти́ш, гл. = Бринькотіти. Веретено бренькотіло. ЕЗ. V. 38.
Бреньча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Бриньчати. Левиц. Пов. 49.
Брески́нка, ки, ж. Ум. отъ брескиня.
Брескино́вий, а, е. Абрикосовый. Цвітуть сади брескинові та виноград має. Вінок. 114.
Брески́ня, ні, ж. Абрикосъ, Passica vulgaris. Гол. II. 701. Ум. Брески́нка.
Брести́, бреду́, де́ш, гл. 1) Переходить въ бродъ. Брести тобі дві річеньки, а третій Дунай. Мил. 135. Ой коли ж ти мене любиш, бреди через воду. Мет. 84. Царівна пішла якось на річку купатись, та брівши у воду й не перехрестилась. Рудч. Ск. II. 29. 2) Брести, медленно идти. Чужі жінки з базару йдуть, моєі немає. А ось перегодом, бреде огородом. Чуб. V. 664.
Брести́ся, де́ться, гл. безл. Взбредать. Що на яву бредеться, то і во сні верзеться. Ном. № 11348.
Бретванник, ка, м. Раст. Trollius europaeus. Лв. 102.
Бретна́ль, ля, м. 1) Кровельный гвоздь. Подольск. г. 2) Костыль желѣзный, гвоздь.
Бре́ус, са, м. Человѣкъ большого роста и неуклюжій, неповоротливый. Чуб. VII. 575.
I. Брех, ху, м. Лай. Тот пес має великий брех. Вх. Лем. 394.
II. Брех! меж. отъ гл. брехати. Брех стара на покуті. Ном. № 6932.
Бре́ха, хи, об. Лгунъ, лгунья. А брехо, брехо! — говорятъ сказавшему неправду. Фр. Пр. 121.
Бреха́ка, ки, об. 1) = Брехун, брехуха. 2) Эпитетъ собаки. Собака злющий на ланцюзі, брехака невгавущий. К. Дз. 51. Ум. Бреха́чка.
Бреха́ло, ла, м. Врунъ.
Бреха́ння, ня, с. 1) Лганье. 2) = Гавкання.
