Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бринькач

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бринькач
Берлін: Українське слово, 1924

Бринька́ч, ча́, м. Звонкая монета. Де бринькачі (гроші), там і слухачі. Фр. Пр. 126. См. Побрязкач.