Брови́ще, ща, с. Ув. отъ брова. Левиц. I. 441.
Бровко́, ка, м. Кличка собаки съ большими бровями. Kolb. I. 65. Побачила, що ось лежав у бур'яні бровко муругий. Котл. Ен. III. 38. Отари стережуть бровки кудлаті, гавкущі, злющі. К. МБ. II. 119.
Броди́сько, ка, м. = Брід 1. Вх. Лем. 394.
Броди́ти, джу́, диш, гл. 1) Бродить. Смутен, смутен наш отаман по табору бродить. Чуб. V. 1052. Да й зірочка по хмарочці як бродить, дак бродить. Чуб. III. 179. 2) Идти въ водѣ. Бродила по річці. Мил. 21. Оттак я вигадав: не бродячи, качку піймав. Ном. № 1648. 3) Ловить рыбу бреднемъ. З щастям по гриби ходить, з щастям в рибу бродить. Ном. № 1670.
Бро́їти, бро́ю, їш, гл. Куралесить, проказничать.
Бро́їтися, їться, гл. безл. Мерещиться. Це тобі броїться. Шейк.
Бро́ндза, дзи, ж. Бронза. І майстрові дали кувать із брондзи кесаря. Шевч. 608.
Бро́ндзовий, а, е. Бронзовый. Шевч. 608.
Бро́ня, ні, ж. Оружіе, броня. Стор. М. Пр. 4. Хто тебе наділив конем і бронею? Стор. I. 75. Вивели йому коня в броні. Чуб. III. 296. До бро́ні! Къ оружію!
Бро́слива, ви, ж. Персикъ. Шух. I. 109.
Бросна́тий, а, е. О деревѣ: имѣющій много почекъ. Броснате дерево. Черк. у.
Брост, ту, м. = Брость. Обтичуть всіляким бростом. Федьк.
Бро́статися, таюся, єшся, гл. Пускать отпрыски, распускаться, выбрасывать почки. Шейк.
Брости́на, ни, ж. Древесная почка.
Брости́тися, щу́ся, сти́шся, гл. = Бростатися.
Бросто́к, тка́, м. Отпрыскъ, отростокъ. К. (Желех.). Ум. Бросто́чок.
Бростур, ра, м. Родъ растенія. Вх. Лем. 394.
Бро́сть, ти, ж. 1) Почка на деревѣ, цвѣточная почка на деревѣ. До тебе ве́рну, як вбересь у брость-листок діброва. Млак. 58. На тій яблоньці, що в ярку, та й брость є. Полт. Пожену на брость пасти воли. Як було походять по брості воли, то такі гарні. Черк. у. 2) Зелень на деревѣ, вѣтви. Мостила мо́сти з зеленої брости. Чуб. V. 509.
Бро́стя, тя, с. Соб. отъ брость. Желех.
Брочник, ка, м. Раст. Gallium mollugo. Лв. 98.
Брояки́, кі́в, м. Названіе пороговъ на Днѣстрѣ и Бугѣ.
Бруви́на, ни, ж. Шептала. Ум. Бруви́нка.
Бруви́нячий, а, е. Изъ шепталы.
Бруд, ду, м. 1) Грязь, нечистота. Як би знала, мій миленький, що я твоя буду, випрала би-м сороченьку з чорного бруду. Чуб. V. 332. 2) Околоплодная жидкость у роженицы, вытекающая передъ появленіемъ младенца. Попереду бруд одійде, тоді дитина родиться. Черк. у. У Мил. 21: послѣродовое очищеніе. 3) Гной изъ нарыва, раны. Оце палець як обривало, так скільки з його бруду попойшло. Черниг. 4) Поросль волосъ у брѣющагося человѣка. Який у тебе бруд великий поріс. Полт. г.
Бру́дити, джу, диш, гл. Грязнить, пачкать; загрязнять. Не брудь криниці, бо схочеш водиці. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Брудни́й, а, е. Грязный. Дай, братіку, мені хусточку: вона брудна, я піду та виперу тобі. Рудч. Ск. I. 121. Ум. Брудне́нький.
Брудні́ти, ні́ю, єш, гл. Грязниться, становиться грязнымъ.
Бру́дно, нар. Грязно. Ум. Брудне́нько.
Брузуме́нт, ту, м. Позументъ. О. 1862. VIII. 19. Одяг червоний жупан з вильотами, що пообшивані брузументами. Стор. I. 219.
Брук, ку, м. = Бурок. Желех.
Бру́ка́ти, каю, єш, гл. Ворковать. Шейк. Голубка… брукає. Pauli. II. 115.
Бру́ква, ви, ж. Раст. Брюква, Brassica oleracea. Вх. Пч. II. 29. Шух. I. 142. Їдять брукву, а лушпайки кидають. Чуб. II. 250. Ум. Бру́ківка, бру́квичка.
Бру́ку́! меж. выражающее воркованіе голубя. Глянь, як голубка в парі брукає: бруку-бруку, бруку-бруку, бруку-ку! Pauli, II. 115.
Брукува́ти, ку́ю, єш, гл. Мостить камнемъ (улицу). Желех.
Бруна́т, ту, м. Смуглый, темный, каштановый цвѣтъ.
Бруна́тний, а, е. Смуглый, темный.
Брунди́шка, ки, ж. Раст. Bulbocodium ruthenicum. Анн. 72.
