Бу́ко́ви́на, ни, ж. 1) Буковое дерево. Гол. I. 106. Як упаде жовтий листок з тої буковини. Нп. 2) Буковый лѣсъ. Шух. I. 177. 3) Страна: Буковина. Ум. къ 1 и 2 знач.: букови́нка, букови́ночка, букови́нонька. А в лісі, в лісі в буковинойці, там же мі кукала сива зазулейка… Вистинала би я ліс буковину… Гол. II. 77.
Букови́нець, нця, м. Житель Буковины. Желех. Ум. Букови́нчик. Желех.
Букови́нка, ки, ж. 1) Ум. отъ буковина 1, 2. Шух. I. 177. Буковинка сі розвила. Шух. I. 197. 2) Жительница Буковины. Ум. Букови́ночка, букови́нонька.
Букови́нський, а, е. Относящійся къ Буковинѣ, буковинскій. Федьк. I. 51.
Букови́нчик, ка, м. Ум. отъ буковинець.
Букоді́рка, ки, ж. = Букивчак. Вх. Уг. 228.
Букодірча́, ча́ти, с. Птенецъ зяблика. Вх. Уг. 228.
Букурі́йка, ки, ж. См. букурія.
Букурі́я, рії, ж. и въ томъ же значеніи ум. букурійка. Узкій ремень, узкій кожаный поясъ для подвязыванія у мужчинъ штановъ, у женщинъ юбки. Шух. I. 120, 123, 127, 132.
Бу́кша, ші, ж. Втулка въ колесѣ (деревянная или желѣзная). Kolb. I. 66. Букшу на те, щоб не розмелювалось колесо. Канев. у.
Бу́кшпан, ну, м. Самшитъ, буксъ, Buxus sempervirens.
Букшпа́новий, а, е. Буксовый.
Булава́, ви́, ж. 1) Булава, знакъ гетманскаго достоинства. Оттогді то козаки добре дбали, бунчук, булаву положили, Єврася Хмельниченка на гетьманство настановили. Дума. До булави треба голови. Посл. 2) = Кийо́к. Грин. III. 667. Мужик прийшов до вовка: лусь, лусь кийком. А лисичка… каже вовкові: «Крути-верти, вовчику, головою, щоб не поцілив сучий син булавою. Рудч. Ск. I. 21. Ум. Була́вка. Ном. № 3944, Була́вочка. Чуб. V. 1086.
Була́ний, а, е. Буланый. Сідлай коня вороного, а під себе ще буланого. Чуб. V. 41. Ум. Булане́нький. АД. II. 45.
Була́т, ту, м. 1) Булатъ, узорчатая сталь. 2) Булатная сабля. Посік же тебе булат вражий. Стор. II. 267.
Була́тний, а, е. Булатный. АД. II. 99. Шаблі булатнії. АД. I. 214.
Була́товий, а, е. = Булатний. Палаш.... булатовий. Драг. 264.
Булди́мка, ки, ж. булди́мок, мка, м. Родъ стариннаго ружья. Наклали повні гамазеї.... булдимок, флинт і яничарок. Котл. Ен. IV. 56. За плечима мотався булдимок. Стор. МПр. 3.
Буле́ґа, ґи, ж. Ув. отъ булка. Голова була голена, тілько оселедець спереду (його через те й прозвали булеґою, що в його голова була так як булка обголена). О. 1861. X. 33, 34.
Булига, ги, ж. Раст. Conium maculatum L. Прил. у.
Були́голова, ви, ж. Раст. а) = Болиголов. б) Chaerophyllum bulbosum L. ЗЮЗО. I. 167.
Бу́лий, а, е. Бывшій. На булих товаришок, сільських дівчат і з під лоба не поглянула, наче ніколи вони й не здибалися з собою. Св. Л. 90.
Бу́лінька, ки, ж. Ум. отъ буля.
Бу́лка, ки, ж. 1) Булка, бѣлый хлѣбъ. Чуб. V. 192; VII. 445. Що ж ти напік булок? Чуб. II. 185. Шкода собаці булки: не ззість, тілько покаляє. Ном. № 7593. 2) Отдѣльный хлѣбъ. Булка хліба. Волын. г. 3) Деревянный шаръ, употребляющійся въ игрѣ того-же имени. КС. 1887. VI. 474. Сим. 178, 6 (шаръ гоняютъ палками по льду). Учора я дививсь, як хлопці гуляли на толоці.... то в дучку булку заганяли. Греб. 395. Ум. Бу́лочка. Чуб. V. 488. Булочка хліба лежить. Чуб. II. 8.
Буль-буль! меж. выражающее звукъ при вытеканіи жидкости изъ бутылки. Ном. № 13132.
Бу́льба, би, ж. 1) Водяной, мыльный пузырь. 2) Земляная груша, Helianthus tuberosus L. Анн. 163. 3) = Картопля. Вх. Пч. I. 13. ЗЮЗО. I. 137. Ум. Бу́льбочка.
Бульба́н, на, м. Картофелина. Вдавився бульбаном. ЕЗ. V. 128.
Бу́льбашка, ки, ж. 1) Водяной или мыльный пузырь. Чуб. II. 566. А на дворі дощик іде, аж бульбашки дмуться. Грин. III. 391. 2) Пустой шарикъ. У термометрі.... скляна дудочка з бульбашкою на кінці. Ком. II. 78. 3) Цвѣточная почка. Сквир. у.
Бу́льбашний, а, е. Покрытый пузырьками, пѣнящійся. Коряк жемчужно-бульбашної вип'є. К. Бай. 9.
