Бузьо́к, зька́, м. = Бузько 1. Вх. Пч. I. 16. Ум. Бузьо́чок.
Бузьо́чок, чка, м. 1) Ум. отъ бузьок. 2) мн. Раст. Erodium cicutarium. Вх. Пч. I. 10.
Бу́зя, зі, ж. Дѣтск. 1) Уста, ротъ, ротикъ, лицо. О. 1862. IX. 118. Да́ти бу́зі. Поцѣловать. Ти, дівчино хороша, дай же бузі без гроша. Гол. II. 212. 2) Ласк. отъ бузина. Прийде він до теї бузини, б'є макогоном по їй і приказує: «Добри-вечір тобі, бузю, ти мій вірний друзю!» (Изъ заговора). Грин. II. 325.
Бу́їй, я, є. Буйный. Стоїть як буїй тур, вкопавши ноги в землю. К. ЧР. 166. Голови ви буїї. Котл.
Буй, буя, м. Въ выраж.: на буї. На открытомъ мѣстѣ, доступномъ вѣтрамъ. Її хата стоїть на буї. Черниг.
Бу́йвіл, вола, м. Буйволъ. Греб. 359. Да з'їхалось да три воли, да три воли, три буйволи. Чуб. III. 355. Їхав москаль буйволами. Драг. 2. Ум. Бу́йволик. Ув. Буйволя́ка.
Бу́йволиця, ці, ж. Самка буйвола.
Бу́йволів, лова, ве. Принадлежащій буйволу.
Буйволя́, ля́ти, с. Буйволенокъ. Вх. Пч. II. 5.
Буйволя́ка, ки, м. Ув. отъ буйвіл.
Буйко́, ка́, м. Имя собаки въ сказкѣ. З косток бичка вируіс чуйко і буйко, да такі здорові да гладкі собаки. Чуб. II. 143.
Буймистрія, рії, ж. = Бурмистрова? Ніхто не вгадає, хто в нас коровай бгає: чи з села селяночка, чи з міста міщаночка, чи з Київа буймистрія. Грин. III. 472.
Бу́йний, а, е. 1) Крупный. Бачте, яка буйна (картопля)! Г. Барв. 428. Ці скіпки дрібні — беріть оці буйніші. Радом. у. Ученик нехай читає тілько буйну печать. К. Гр. 15. Буйний дощ. 2) Рослый (о растеніяхъ). Уродило жито високе, буйне. Чуб. III. 399. Шумить буйна нива. Рудч. Чп. 104. Буйна трава поросла. 3) О почвѣ: жирный. Буйна земля. Хотин. у. 4) Сильный, буйный. Коло, коло Дунаю дівчина гуляє, на буйную филечку спильна поглядає. Мет. 77. Із-за гори буйний вітер віє. Мет. 27. 5) Буйный. Загадаються орлики хижі… по буйних товаришах козаках. Пѣсн. Ум. Буйне́нькій, буйне́сенький. Аж де взявся буйненький вітрець. Чуб. III. 301.
Бу́йність, но́сти, ж. 1) Изобиліе, плодородіе. 2) Невоздержность, неумѣренность. Молодість — буйність, а буйність — дурність. Ном. № 8717.
Бу́йно, нар. Крупно, сильно, буйно. Сад ріс собі на волі дико і буйно. Левиц. Пов. 191. Що буйниї вітри буйно повівають. Чуб. V. 570. Буйно конем по вулиці проїзжав. АД. I. 189.
Буйту́р, ра, м. = Тур, Bos urus. Вх. Пч. II. 5.
Бук, ка, м. 1) Букъ, Fagus silvestris. Коби ми ся тот бук розвив та й берези білі. Гол. Ночує Ганна під синім небом, під зеленими буками. Левиц. I. 62. 2) Переносно: палка, розга. Наука не йде на бука. Ном. № 6024. Як не даси з прозьби, то даси з принуки, а чого прозьба не докаже, то докажуть буки. Ном. № 1059. Буком того, хто не боронить свого. Фр. Пр. 129.
Букарт, та, м. = Байстрюк. Фр. Пр. 129.
Бу́карь, ря, м. = Пукарь. Херс.
Бука́т, та, м. Кусокъ. Шух. I. 106. Втяла букат сира. Шух. I. 199.
Бука́та, ти, ж. = Букат. Въ томъ же значеніи и ум. бука́тка. Прийде нам сі без букатки хліба пропадати. ЕЗ. V. 29.
Бу́ква, ви, ж. 1) = Буквиця. 2) Буква.
Бу́квиця, ці, ж. Раст. а) Betonica officinalis L. ЗЮЗО. I. 114. Мил. М. 23. б) — біла. Primula officinalis L. ЗЮЗО. I. 132. Ум. Бу́квичка.
Бу́квичний, а, е. Приготовленный изъ буквиці.
Бу́ки, нескл. Славян. названіе буквы Б. Аз — били мене раз; буки — набралися муки. Ном. № 6068.
Буки-барабан-башта. Чепуха, чушь, нелѣпица. Та се так, не во гнів сказати, — буки-барабан-башта, шануючи Бога й вас. Котл. НП. 399.
Букивча́к, ка́, м. Зябликъ, Fringilla coelebs. Вх. Уг. 228.
Буківка, ки, ж. Родъ гриба. Вх. Лем. 395.
Буков (ви, ж.?) Буковый жолудь. Вх. Уг. 228.
Букове́нний, бу́ковий, а, е. Буковый. ЕЗ. V. 229. Ліс буковий. Шух. I. 177. На водах, на Іорданських, пливе листок буковенний. Чуб. III. 459. Скажи зробити буковую труну. Чуб. V. 631.
