Бу́льбисько, ка, с. Поле, съ котораго снятъ картофель. Желех.
Бу́льбиця, ці, ж. = Картопля. Фр. Пр. 129.
Бульбу́ки, мн. Родъ растенія. Вх. Уг. 4. Ум. Бу́льбучки.
Бульбу́лькання, ня, с. = Булькання. О. 1862. VII. 72.
Бульбу́лькати, каю, єш, гл. = Булькати. О. 1862. VII. 72.
Бульб'яник, ка, м. Бабочка: мертвая голова, Acherontia Atropos. Вх. Пч. I. 5.
Бу́льва, ви, ж. Луковица. Додають цибулі (гички або бульви). МУЕ. I. 97.
Бульви́нка, ки, ж. Луковка. Желех.
Бульк! меж. Звукъ при паденіи въ воду. Мнж. 132. А жидівське військо в воду бульк! Грин. II. 223.
Бу́лька, ки, ж. = Бульбашка 1. Бульки, котрі позбігали з кип'ятку і захололи, із їх і стали гори, а меж ними долини. Чуб. I. 39. Аж бульки на воді стають. Фр. Пр. 129.
Бу́лькання, ня, с. Бульканіе.
Бу́лькати, каю, єш, гл. Булькать, издавать звукъ: „буль-буль“, при вытеканіи, кипѣніи (жидкости). Драг. 48. Пиво вщолоча та все булька: буль-буль-буль. Грин. I. 206.
Булька́тий, а, е. = Банькатий. Диякон...., витріщивши булькаті очі, пер, наче з бочки, товстого баса. Мир. Пов. II. 60.
Бу́лькіт, коту, м. Клокотаніе.
Бу́лькнути, ну, неш, гл. Одн. в. отъ булькати. Тільки булькнув пан у воду та бульбашки позскакували наверх води. Чуб. II. 566.
Булькота́ти, кочу́, чеш, булькоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. 1) Клокотать. Кров дзюрить, булькотить з спини. Ном. № 8173. 2) Булькать. Доти баба булькотала, поки на дно не попала. Грин. III. 341. Стала тиковку топити, а та набірається води та булькотить. Мнж. 2. 3) Объ индюкѣ: кричать. Пуляк булькоче. Вх. Уг. 229.
Булькотне́ча, чі, ж. Переливаніе съ шумомъ; бурчаніе. Булькотнеча у животі така піднялась.
Бульо́н, на, м. Родъ картофеля. МУЕ. I. 101.
Бульча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Булькотати. Гол. III. 259.
Бу́ля, лі, ж. 1) Дѣтск. Булка. 2) = Картопля. МУЕ III. 56. Копали булі. МУЕ. III. 40. Ум. Бу́лінька.
Буля́нка, ки, ж. = Бульбисько. Гн. 11. 107.
Бум-бум! меж. выражающее звукъ басовой трубы, бубна, барабана и т. п. О. 1862. VII. 74.
Бума́га, ги, ж. 1) = Папір. 2) Паспортъ; документъ. Іде до панії, щоб бумагу їй дала; а пані: Не хочу я, не дам тобі бумаги і їхати не пущу. МВ. У волость аж три бумазі прийшло: кажуть, якісь начальники їхатимуть. Лубен. у. Ум. Бума́жка, бума́жечка.
Бума́жний, а, е. = Папіровий.
Бумба́к, ка, м. Жукъ. Угор.
Бу́мкати, каю, єш, гл. Извлекать басовые, густые звуки (на струнномъ инструментѣ).
Бу́нда, ди, ж. Верхняя одежда — родъ суконнаго пальто. Гол. Од. 80, 83.
Бундз, дза, м. 1) Молодой овечій творогъ. Шейк. Большой кусокъ овечьяго сыру. Вх. Зн. 12. См. Будз. 2) Коротко остриженный мальчикъ. Желех. 3) Узел (на веревкѣ, ниткѣ и пр.). Вх. Лем. 395. Ум. Бу́ндзик.
Бу́ндзик, ка, м. Ум. отъ бундз. Во 2-мъ значеніи употребляется какъ прозвище для рекрутовъ, которыхъ сильно стригли въ прежнее время. Відобрали го до бундзиків. Фр. Пр. 129.
Бундю́читися, чуся, чишся, гл. Важничать, хорохориться, пѣтушиться, чваниться. Твоя Маруся усе щось бундючиться. О. 1861. XI. Кух. 28.
Бундю́чний, а, е. 1) Надутый, высокомѣрный, чванный. Не приступиш, таке бундючне. Ном. № 2470. 2) Пышный, шумный. Бундючне весілля було. НВолын. у.
Бундю́чно, нар. Высокомѣрно, чванно. Пішов з ківнат бундючно-грізною ходою. Котл. Ен. IV. 52.
Бундя́читися, чуся, чишся, гл. = Бундючитися. Возний, — так і бундячиться, що помазався паном. Котл. НП. 387.
Бундя́чний, а, е. = Бундючний Таке бундячне весілля уджигне. Котл. НП. 377.
Буні́ти, ню́, ни́ш, гл. = Бруніти. Желех.
Бункош, ша, м. = Келеф. Гол. Од. 80.
I. Бунт, ту, м. 1) Связка, пукъ (нитокъ, шелку, табаку и пр.). 2) мн. Шесть большихъ струнъ на бандурѣ. КС. 1882.
