Вилічка, ки, ж. Нижній брусокъ ля́ди (см.) МУЕ. III. 24.
Вилі́чування, ня, с. 1) Высчитываніе, вычисленіе. 2) Вылѣчиваніе.
Вилі́чувати, чую, єш, сов. в. ви́лічити, чу, чиш, гл. 1) Высчитывать, высчитать, вычислять, вычислить, посчитать. Почому сьогодні яйця? — Як хто продасть. Я свої вилічила по чотирнадцять. Черниг. у. 2) Вылѣчивать, вылѣчить. Чуб. II. 48. Шукаю лікарства і не можу вилічити. Рудч. Ск.
Вилі́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. ви́лічитися, чуся, чишся, гл. 1) Высчитываться, высчитаться, вычисляться, вичислиться. 2) Вылѣчиваться, вылѣчиться.
Ви́лка, ло́к, с. мн. 1) Ум. отъ ви́ла. 2) Ухватъ. Маркев. 84. 3) Косточка у животныхъ, имѣющая видъ развилья. 4) Родъ вышивки на рубахахъ. Чуб. VII. 427.
Вилка́стий, а, е. Вилообразный. Вх. Лем. 398.
Вилки́, ло́к, мн. Вилка. Шух. I. 291. См. Виделка.
Ви́лляти, ляю, єш, гл. = Вилити. Де ж тая барилочка, що виллята горілочка? Грин. III. 661.
Ви́ловити. См. Виловлювати.
Вило́влювати, люю, єш, сов. в. ви́ловити, влю, виш, гл. Вылавливать, выловить, переловить.
Ви́лог, гу, м. Раскладка сбора, налогъ. І землю у жадного відрізали під скотину, і вилог на скотину таки плати — це біда. Павлогр. у. (Залюбовск.).
Вило́га, ги, ж. Родъ отворота спереди на груди въ сермягѣ или кафтанѣ. Гол. Од 23, 55. Чуб. VII. 420, 421. Сукмана з суконними вилогами. Гол. Ум. Вило́жка.
Вило́жистий, а, е. Отложной. Виложистий комір. О. 186.1. XI. 26. Дівчина була.... в сорочці з виложистим коміром. Св. Л. 3.
Ви́ложити, жу, жиш, гл. 1) = Викласти. Глибоку криницю виложив цямриною. Шевч. Виложив з печі хліба. Рудч. Ск. Та й важно пісню виложено. Харьк. у. 2) Наложить плату, сдѣлать налогъ. І землю взяли під толоку, ще й виложили платити від жадної товаряки. Павлогр. у. (Залюбовск.).
Вило́жка, ки, ж. Ум. отъ вило́га.
Ви́ломити, млю, миш, гл. 1) Выломать, отломать. Вищиплю, виломлю клиновий лист. Мет. 297. 2) Сломать. Як була я в лужку, виломила ніжку. Рудч. Ск. II. 34.
Ви́лочки, чок, с. мн. 1) Ум. отъ ви́ла. 2) Родъ вышивки. Kolb. I. 48, 49.
Ви́лузати, заю, єш, гл. Вылущить. А це хто вилузав соняшник? я собі поклала. Черниг. у.
Ви́лузнутися, нуся, нешся, гл. Выйти изъ яйца. (Курчата) вилузнуться з яєць як слід. Грин. I. 19.
Вилупа́ти, па́ю, єш, гл. Выламывать. Мої двері вилупали. Гол. I. 153.
Вилупе́нець, нця, м. Яйцо, — шуточное названіе, будто бы употребленное въ разговорѣ запорожцемъ. О. 1861. IX. 191.
Ви́лупити, ся. См. Вилуплювати, ся.
Вилу́плювати, люю, єш, сов. в. ви́лупити, плю, пиш, гл. 1) Вылущивать, вылущить; откалывать, отколоть. Наймитові хоч з коліна вилупи, а купи. Ном. № 10334. Тріску на одвірку вилупила. МУЕ. III. 45. 2) Выводить, вывести, произвести, родить — преимущественно о птицахъ, но иногда, какъ грубое выраженіе, и о людяхъ. Вилупила куріпочка усіх тільки троє (куріп'ят). Мет. От я підсипав під тую свиню, а вона й вилупила мені шість волів, так як соколів. ЗОЮР. I. 229. Вилупила вона ту дитину. Грин. II. 262. 3) Вызубривать, вызубрить, выучить. Було аж сльози тобі котяться, а таки не вилупиш тих латинів та греків, як отче наш. Левиц. I. 152. 4) Выпучивать, выпучить, вытаращить. Вилупив очі, як баран. Ном. № 6599.
Вилу́плюватися, лююся, єшся, сов. в. ви́лупитися, плюся, пишся, гл. 1) Выйти изъ яйца. Як вилупляться гусята або каченята, то, щоб здорові росли, гніздо і шкалярущу виносять на воду. Ном. № 288. 2) Родиться, выйти (презрительно). Мав уродитися чоловік, та вилупивсь чорт. Ном. № 2917.
Ви́лупок, пка, м. Дитя (бранное слово). Се ж твої вилупки.
Ви́лух, ха, м. = Валах.
Вилуча́ти, ча́ю, єш, сов. в. ви́лучити, чу, чиш, гл. 1) Выдѣлять, выдѣлить, отдѣлить. 2) Исключать, исключить; отлучать, отлучить. Хто визнає його Христом, того вилучити з школи. Єв. І. IX. 22. 3) Отдѣлять и брать, взять своихъ животныхъ изъ стада, когда оно возвращается вечеромъ домой. Пора вівці вилучати. Св. Л. 53.
Вилуча́тися, ча́юся, єшся, гл. Дер-
