Ви́міркувати, кую, єш, гл. Придумать, измыслить, выдумать. Треба було виміркувати що инше. О. 1862. I. 60.
Вимі́рювати, рюю, єш, виміря́ти, ря́ю, єш, сов. в. ви́міряти, ряю, єш, гл. Измѣрять, измѣрить, промѣрить. Вони вимірять, скільки аршин буде в цьому демикитоні. Лебед. у.
Виміря́тися, ря́юся, єшся, гл. 1) Мѣряться на палкѣ, поясѣ и пр. чья очередь. О. 1861. XI. Св. 31. Ходім, браття, а в вишневий садок, та наріжем черешневих палок, будем, браття, вимірятися, кому в військо та збіратися. Нп. 2) Извиняться, оправдываться.
Ви́місити. См. Вимішувати.
Виміта́льниця, ці, ж. Выметальщица. Мил. 217.
Виміта́ти, та́ю, єш, сов. в. ви́мести, ту, теш, гл. Выметать, вымести. Вимети хату. Шевч. 132.
Ви́мітка, ки, ж. По народнымъ повѣрьямъ: призракъ, заставляющій переносить себя отъ села до села. Вх. Зн. 7.
Вимі́шувати, шую, єш, гл. 1) Сов. в. ви́мішати, шаю, єш. Вымѣшивать, вымѣшать, промѣшивать. Треба добре вимішувати в грубі. Дівка зле вимішає лемішку. Ном. № 13400. 2) Сов. в. ви́місити, шу, сиш. Вымѣшивать, вымѣсить.
Ви́мкнутися, нуся, нешся, гл. Освободиться, вырваться, выбраться, выскользнуть, ускользнуть. Хлопці розставили руки, обтягли мене навкруги неначе стіною: насилу вимкнулася. Канев. у.
Ви́мня, ня, с. = Вим'я. Ум. Ви́мнячко.
Вимо́ва, ви, ж. 1) Выговоръ, произношеніе. Ном. № 6072. 2) Обусловленное договоромъ добавочное вознагражденіе. Вимова така: окромі грошей, одежа й харч. 3) Отговорка. Ум. Вимо́вка. Ти береш тридцять рублів, а вимовка яка єсть у тебе? Хоч свита або що? Зміев. у.
Ви́мовити, ся. См. Вимовляти, ся.
Ви́мо́вка, ки, ж. Ум. отъ вимо́ва.
Вимовля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́мовити, влю, виш, гл. 1) Выговаривать, выговорить, произносить, произнести. Що вимовиш язиком, то не витягнеш і волом. Ном. № 1106. Мила ж йому у погоню з плачем вимовляє: вернись, милий, голубчику, вернися додому. Мет. 306. 2) Выговаривать, выговорить, обусловливать, обусловить. ХС. VII. 423. О. 1861. X. 129. Я умовився за 20 рублів грошей, та ще вимовив собі кожух та чоботи. Зміев. у. 3) Укорять, укорить, дѣлать, сдѣлать выговоръ.
Вимовля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. ви́мовитися, влюся, вишся, гл. 1) Выговариваться, выговориться, произноситься, произнестись. Мення і однакове, та неоднаково всюди вимовляється. О. 1862. I. 70. 2) Отговариваться, отговориться.
Вимо́вний, а, е. 1) Выразительный, краснорѣчивый. Коли справді Бог дав чоловікові кебету до писання, то перше всього дає йому гарне вимовне слово. О. 1862. III. 52. 2) Условленный, условный. 3) Укорительный; сопряженный, соединенный съ укорами. Не дай мені, Боже, служащого хліба: служащий хліб добрий, та тільки вимовний; по кусочку крає, що дня вимовляє. Чуб. V. 1021.
Вимо́вно, нар. 1) Выразительно. 2) Условно.
Ви́мовчати, чу, чиш, гл. 1) Смолчать, умолчать. Жінка не вимовчала та й каже.... Рудч. Ск. I. 208. 2) Промолчать извѣстное время. Увесь вечір вимовчав, — ні пари з уст.
Ви́могти. См. Вимагати.
Ви́могчи, жу, жеш, гл. = Вимогти.
Ви́мок, ка, м. Мѣсто, гдѣ вымокъ посѣвъ.
Вимока́ти, ка́ю, єш, сов. в. ви́мокти, кну, неш, гл. 1) Вымокать, вымокнуть. Ой як же тій коноплиночці у ставу вимокати. Грин. III. 330. 2) Мокнуть, измокнуть. Бовть у воду! Викис, вимок. Ном. № 6074.
Ви́моленець, нця, м. Выпрошенный у Бога молитвами.
Ви́молити, лю, лиш, гл. Вымолить. Буду благати Господа і вимолю тобі вірну дружину. Стор. I. 198.
Ви́молитися, люся, лишся, гл. Молитвами избавиться отъ чего. Хоч кільки молися, з біди не вимолишся. Ном. № 159.
Ви́молот, ту, м. Умолотъ.
Ви́молоти, мелю, леш, гл. Смолоть.
Ви́молотити, лочу, тиш, гл. Вымолотить. Показує пригорщ пшениці, що вимолотив. Стор. I. 20.
Виморо́жувати, жую, єш, сов. в. ви́морозити, жу, зиш, гл. Вымораживать, выморозить.
Ви́морити, рю, риш, гл. 1) Выморить. 2) Измучить, истомить.
Ви́мостити. См. Вимощати.
Ви́мотати, ся. См. Вимотувати, ся.
