Вимо́тувати, тую, єш, сов. в. ви́мотати, таю, єш, гл. 1) Выматывать, вымотать. 2) Добывать, добыть мошенничествомъ. Що вибреше, що вимота, то те й його. Рудч. Ск. II. 190. 3) Выпутывать, выпутать изъ бѣды. Йому аби тих вимотати, а сам викрутиться. Св. Л. 159.
Вимо́туватися, туюся, єшся, сов. в. ви́мотатися, таюся, єшся, гл. 1) Выматываться, вымотаться. 2) Выпутываться, выпутаться изъ бѣды. Де треба вимотатись, то такого туману впре, що й наймудрішого.... одурить. Св. Л. 262.
Ви́мочити, ся. См. Вимо́чувати, ся.
Ви́мочки, чок, ж. мн. Спитой и высушенный чай. Рк. Левиц.
Вимо́чувати, чую, єш, сов. в. ви́мочити, чу, чиш, гл. Вымачивать, вымочить.
Вимо́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. ви́мочитися, чуся, чишся, гл. Вымачиваться, вымочиться.
Вимоща́ти, ща́ю, єш и вимо́щувати, щую, єш, сов. в. ви́мостити, щу, стиш, гл. Выстилать, выстлать, устилать, устлать. Клоччєм вимощала. Шевч. 348. Порплиться.... курка на гнізді. Вимощує, підмощує, смиче, обсмикує. Мир. ХРВ. 88. Трупом гатки й байраки вимощували. К. Кр. 27.
Ви́мудрувати, рую, єш, гл. 1) Получить хитростью. 2) Придумать, измыслить. Вимудрував щось на Сомка. К. ЧР. 26.
Ви́мудруватися, руюся, єшся, гл. Хитростью избавиться, изъ бѣды выпутаться. І так Соломон з пекла вимудрувався, що всяк сьому диву дивувався. О. 1862. VI. 52.
Ви́мурувати, рую, єш, гл. Построить (изъ кирпича, камня). Стоїть вимурованний стовп. Грин. II. 123.
Ви́мусити. См. Вимушувати.
Ви́мутюрхатися, хаюся, єшся, гл. Проголодаться, истощиться. Згребе обома руками, видавить олію, та в рот.... Звісно, скілько можна чоловікові так ззісти, та ще як вимутюрхався добре. Ном. № 11988.
Ви́мучити. См. Вимучувати.
Виму́чувати, чую, єш, сов. в. ви́мучити, чу, чиш, гл. 1) Измучивать, измучить; истощать, истощить. 2) Выпытывать, выпытать, достичь мученіемъ.
Ви́муштрувати, рую, єш, гл. 1) Обучить военнымъ пріемамъ. 2) Дисциплинировать.
Виму́шувати, шую, єш, сов. в. ви́мусити, шу, сиш, гл. Вынуждать, вынудить. К. Краш. 12.
Ви́м'я, м'я, с. Вымя. Чуб. I. 59. Су́че ви́м'я. Родъ нарыва подъ мышкой. Грин. II. 320.
Вим'я́та вівця́ Овца съ испорченнымъ выменемъ, которая не можетъ кормить ягненка. О. 1862. V. Кух. 32, 37.
Ви́м'яти. См. Виминати.
Вина́, ни́, ж. 1) Вина. Иногді б'ють Хому за Яремину вину. Ном. № 4062. 2) Обвиненіе. На того вина, кого вдома нема. Ном. № 2821. 3) Судебная пошлина.
Ви́на, вин, с. мн. См. Вино 3.
Винагоро́да, ди, ж. Награда.
Ви́нагородити. См. Винагороджувати.
Винагоро́джувати, жую, єш, сов. в. ви́нагородити, джу, диш, гл. Награждать, наградить. Я вас винагороджу.... — Подивись на його: ще й винагороджувати хоче. Рудч. Ск. II. 160. Дак чим же тебе за твою службу винагородити? Г. Барв. 196.
Ви́найти, ся. См. Винаходити, ся.
Вина́рня, ні, ж. Виноторговля, винный погребъ. КС. 1884. VII. 367.
Ви́народовити, влю, виш, гл. Денаціонализировать, лишить національности. К. Кр. 35.
Винахо́дити, джу, диш, сов. в. ви́найти, йду, деш, гл. 1) Отыскивать, отыскать, разыскать. 2) Открывать, открыть; изобрѣтать, изобрѣсти.
Винахо́дитися, джуся, дишся, сов. в. ви́найтися, дуся, дешся, гл. 1) Отыскиваться, отыскаться, найтись. 2) Открываться, открыться; изобрѣтаться, изобрѣстись.
Ви́нен, ви́нна, не. = I. Винний. Винен був п'ятдесят рублів. Кв. I. 217. Чи винен той голуб, що сокіл убив? Шевч. 28.
Ви́нести, ся. См. Виносити, ся.
Ви́низати, жу, жеш, гл. Нанизать все. Винизала усе намисто, — і намистинки не зосталося. Харьк.
Виника́ння, ня, с. Возникновеніе, появленіе; слѣдствіе.
Виника́ти, каю, єш, сов. в. ви́никнути, ну, неш, гл. 1) Возникать, возникнуть, появляться, появиться, выходить, выйти. Перед матінков Божов ружа проквітаєт, а з тої ружи пташок виникаєт. Гол. II. 7. 2) Слѣдовать, послѣдовать.
Ви́никати, каю, єш, гл. Исходить, всюду заглядывая. Туди ник, сюди ник, — увесь двір виникає, а діла не робить. Харьк.
