наших земляків свої думки і надію, горе й радощі виповідають. О. 1861. XI. 105.
Виповіда́тися, да́юся, єшся, сов. в. ви́повістися, вімся, вісися, гл. Отговариваться, отговориться.
Ви́повнити, ся. См. Виповняти, ся.
Випо́внювати, нюю, єш, гл. = Виповняти. Кров'ю річки й озера виповнювали. К. Кр. 27.
Виповня́ти, ня́ю, єш, сов. в. ви́повнити, ню, ниш, гл. 1) Переполнять, переполнить, наполнять, наполнить. Не виповниш Дніпра-Славути слізьми. К. ЦН. 193. 2) Исполнять, исполнить, выполнять, выполнить.
Виповня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. ви́повнитися, нюся, нишся, гл. 1) Наполняться, наполниться, сдѣлаться полнымъ. Каеш: боки позападали у коня; а давай що-дня вівса, то швидко виповняться. Канев. у. Хата усе виповнялася людьми, що надіходили. МВ. (О. 1862. I. 91). 2) О лунѣ: дѣлаться полной. Тоді (молодикові) виповнятися, а нам оздоровлятися. Грин. II. 316.
Ви́повчитися, чуся, чишся, гл. Исполниться. Шух. I. 43.
Випого́джуватися, джується, сов. в. ви́погодитися, диться, гл. безл. Проясняться, проясниться, наступать, наступить хорошей погодѣ.
Ви́позивати, ваю, єш, гл. Получить по приговору суда. Він судився, та нічого з його не випозивав. Зміев. у. Тілки два карбованці й випозивав за бика. Канев. у.
Ви́позичити, чу, чиш, гл. 1) Исчерпать, занимая. 2) Раздать въ займы.
Ви́позіхатися, хаюся, єшся, гл. Назѣваться вдоволь. Зараз схопивсь, випозіхавсь, вичухався, помолився Богу. Кв. II. 51.
Виполі́скувати, кую, єш, сов. в. ви́полоскати, щу, щеш, гл. 1) Выполаскивать, выполоскать. Виполоскали, обмили, та й принесли у шинок. Стор. II. 69. 2) Вымывать, вымыть, уносить, унести водой. На саме дно (чорт) спуститься, вхватить землі в пащеку і с тею землею наверх. А море глибоке, поки.... вирине він з моря, то вода вже геть виполоскала землю з рота. Драг. 15.
Ви́полонити, ню, ниш, гл. 1) Взять всѣхъ въ плѣнъ. 2) Истребить. Бог милосердний держить нас на світі, а то б нас давно треба виполонити, як тварь нечестиву. Мир. ХРВ. 41.
Ви́полоскати. См. Виполіскувати.
Ви́полоски, ків, м. мн. Грязная вода отъ мытья, помои.
Ви́полоти. См. Виполювати.
Ви́полоч, чі, ж. Неглубокая водомоина. Липовец. у.; лужа, Вх. Зн. 7; родъ неглубокаго рѣчнаго заливчика? Волч. у. Є виполоч мала і велика: по коліна і попід плечі чоловікові. Канев. у.
Ви́полювати, люю, єш, гл. Добыть на охотѣ. Полювали вони, полювали цілий день і нічого не виполювали. Рудч. Ск. II. 75.
Випо́лювати, люю, єш, сов. в. ви́полоти, лю, леш, гл. Выпалывать, выполоть. Заходивсь коло того проса.... виполов його гарно. Рудч. Ск. I. 54.
Випомина́ти, на́ю, єш, гл. Дѣлать наставленія, напоминанія. Батенько дає, ще й випоминає. Грин. III. 524.
Ви́порожні, нів, м. мн. Въ выраж.: ви́порожні лови́ти. Воронъ ловить, зѣвать.
Ви́порожнити, ся. См. Випорожняти, ся.
Випорожня́ти, ня́ю, єш, сов. в. ви́порожнити, ню, ниш, гл. Опорожнять, опорожнить. Кутки́ ви́порожнять. Заберутъ все имущество изъ дому. Ном. № 10824.
Випорожня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. ви́порожнитися, нюся, нешся, гл. Опорожняться, опорожниться.
Ви́пороти. См. Випорювати.
Ви́порснути, ну, неш, гл. Выскользнуть. У жінки й каганець із рук випорснув. О. 1862. I. 31.
Ви́порток, тка, м. Выпоротокъ, мертворожденное животное. Вас. 198.
Випорха́ти, ха́ю, єш, гл. Порошить. Чорна хмара виступає, дрібний дощик викрапає, білий сніжок випорхає, бурлак ніжки піднімає. Мет. 464.
Випо́рювати, рюю, єш, сов. в. ви́пороти, рю, реш, гл. 1) Выпарывать, выпороть, отпороть. Із-під стоячого підошву випоре. Ном. № 11064. 2) Только сов. в. Выпороть, высѣчь. На всі боки випоров. Ном. № 4020.
Ви́посажити, жу, жиш, гл. Дать приданое. Левч. 31.
Ви́постувати, тую, єш, гл. Пропостить. Три дні випостувати. К. Бай. 102.
Ви́почити, чину, неш, гл. Отдохнуть.
Ви́пра́ва, ви, ж. 1) Выпрямленіе; исправленіе. 2) Отправка; отправленіе. 3) Имущество, даваемое дочерямъ при выходѣ замужъ, состоящее изъ бѣлья, платья, по-
