ки й думають, як би їм гроші виплатили. МВ. (О. 1862. III. 36).
Випла́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. ви́платитися, чуся, тишся, гл. Расплачиваться, расплатиться, погашать, погасить долгъ. Жид поналічував на людей стільки довгу, що стало вже не в моготу й виплатиться. ЗОЮР. I. 285.
Ви́плекати, каю, єш, гл. Выкормить (искусственно), воспитать. Викохай і виплекай таку другу дочку. Нп.
Ви́плескати. См. Випліскувати.
Ви́плеснути. См. Випліскувати.
Ви́плести. См. Виплітати.
Ви́плив, ву, м. 1) Истеченіе, изліяніе. 2) Истокъ. Желех.
Виплива́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́пливти и ви́плисти, пливу, веш, гл. Выплывать, выплыть. Випливає з води мати. Шевч. 24. Випливає щука. Рудч. Ск. II. 105. Виплив човен з очерету. Із за лісу, з-за туману місяць випливає. Шевч. 150.
Ви́плигнути, гну, неш, гл. Выпрыгнуть.
Ви́плигом, нар. Подпрыгивая, проворно (идти). Як наїсися сала, то так виплигом і підеш. Харьк. г.
Ви́плинути, ну, неш, гл. = Виплисти. Кому щастя, той і на києві виплине. Ном. № 1666.
Ви́плисти. См. Випливати.
Ви́пліндрувати, рую, єш, гл. Истребить, уничтожить. Стілько було берестків, а тепер ні годного нема — усі випліндровано. Лубен. у.
Виплі́скувати, кую, єш, сов. в. ви́плескати, каю, єш, одн. в. ви́плеснути, ну, неш, гл. 1) Выплескивать, выплескать, выплеснуть, вылить (жидкость). Не випліскуй води по дурному! Хто випив?… Ніхто. Василь на мене виплескав, як я зомліла. Г. Барв. 540. Галька допила і ще виплеснула на стелю, приказуючи: Оттак наші вибрикуйте. Г. Барв. 39. 2) Только сов. и несов. в. О хлѣбѣ: дѣлать, сдѣлать изъ тѣста ковригу хлѣба, перебрасывая ее въ рукахъ и хлопая по тѣсту ладонью. Перш виплещи добре хліб, а тоді вже і в піч сажай.
Виплі́скуватися, куюся, єшся, сов. в. ви́плескатися, каюся, єшся, одн. в. ви́плеснутися, нуся, нешся, гл. Выплескиваться, выплескаться, выплеснуться, вылиться. Аж вода з ночов випліскувалася. Мир. Пов. II. 86.
Випліта́ти, та́ю, єш, сов. в. ви́плести, плету, теш, гл. 1) Выплетать, выплесть, сплетать, сплесть; связывать, вязать, связать. Виплів рукавиці. 2) Выдумывать, выдумать, сочинять, врать, соврать.
Ви́плітка, ки, ж. Косоплетка, ленточка изъ косы. О. 1861. XI. Св. 27. Гол. Од. 50. Твої коси росплітав, — де твої виплітки подівав? Лукаш. 154.
Виплі́тувати, тую, єш, гл. = Виплітати. Вона виплітувала скатерть на стіл. Левиц. I. 139.
Випло́джувати, джую, єш, сов. в. ви́плодити, джу, диш, гл. Плодить, выводить, вывести; рожать, родить, породить. Та нігде вийти, та нігде сісти, та гніздо звити, а малих діток виплодити. Грин. III. 695.
Випло́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. ви́плодитися, джуся, дишся, гл. Плодиться, выводиться, вывестись; рожаться, родиться. Де хто виплодився, туди й лине. Посл.
Ви́плодок, дка, м. Порожденіе.
Ви́плутати, ся. См. Виплутувати, ся.
Виплу́тувати, тую, єш, сов. в. ви́плутати, таю, єш, гл. Выпутывать, выпутать, распутывать, распутать.
Виплу́туватися, туюся, єшся, сов. в. ви́плутатися, таюся, єшся, гл. Выпутываться, выпутаться. Ніяк з.... очеретяного коріння не виплутається. Стор. II. 69.
Випльо́вувати, вую, єш, сов. в. ви́плювати, люю, єш и ви́плюнути, ну, неш, гл. Выплевывать, выплюнуть. Душі не виплювати. Ном. № 8299. Тоді чорт — нічого робить — взяв та й виплював росписку. Рудч. Ск. II. 25.
Ви́плюндрувати, рую, єш, гл. = Випліндрувати. А що він садка виплюндрував! то і Боже! Лебед. у.
Ви́плюнути. См. Випльовувати.
Ви́плюснути, ну, неш, гл. Выплеснуть. Черниг. у.
Ви́пнути, ся. См. Випинати, ся.
Виповза́ти, за́ю, єш, сов. в. ви́повзти, зу, зеш, гл. Выползать, выползти.
Виповіда́ти, да́ю, єш, сов. в. ви́повісти, вім, віси, гл. Выражать, выразить, высказывать, высказать. Кожен народ виповідає свої думки, свій погляд — по-свойому. О. 1862. IX. 108. Усі беремось вести народ, не знаючи його, а не хочемо у нього й трохи повчитись хоч би тієї мови.... котрою навкруги нас милліони
