прудити, джу, диш, гл. Изгонять, изгнать, выискивать, выискать (о насѣкомыхъ-паразитахъ). Випрудив нужу. К. ПС. 143.
Ви́пручати, ся. См. Випручувати, ся.
Випру́чувати, чую, єш, сов. в. ви́пручати, чаю, єш, гл. Освобождать, освободить, вырвать (руку). Випручало рученята. Шевч. 101. Вытаскивать, вытащить (изъ плетня палку, хворостину). Собаки кинулись на його.... Чіпка подався назад до ліси, став випручувати хворостину. Мир. ХРВ. 213.
Випру́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. ви́пручатися, чаюся, єшся, гл. Освобождаться, освободиться, вырываться, вырваться (изъ рукъ, лапъ кого-либо). Випручавсь од того чорта, що мене ніс. Стор. МПр. 48.
Випряга́ти, га́ю, єш, сов. в. ви́прягти, жу, жеш, гл. Выпрягать, выпречь, отпрягать, отпречь. Захтілося — запрягайте! відхтілося — випрягайте. Ном. № 4974. Як погано орати, то лучче випрягати. Ном. № 7305.
Випряга́тися, га́юся, єшся, сов. в. ви́прягтися, жуся, жешся, гл. Выпрягаться, выпречься, распрягаться, распречься, отпрягаться, отпречься. Се як віл у ярмі: коли не випряжеш, — не випряжеться. Ном. № 10013.
Випряда́ти, да́ю, єш, сов. в. ви́прясти, пряду, деш, гл. Выпрядать, выпрясть, спрясть.
Випряжни́й, а́, е́. Выпряженный? Встрѣчено только въ пѣснѣ, опубликованной у Макс. (1834, 130) и повидимому фальсифицированной: Коні воронії, коні випряжнії. АД. I. 144.
Ви́прямити, ся. См. Випрямля́ти, ся.
Випрямля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́прямити, млю, миш, гл. Выпрямлять, выпрямить.
Випрямля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. ви́прямитися, млюся, мишся, гл. Выпрямляться, выпрямиться. Криве дерево не дужо випрямитись. Ном. № 3216.
Ви́прясти. См. Випрядати.
Ви́прятати, таю, єш, гл. Прибрать, убрать.
Ви́псякувати, кую, єш, гл. Выругать какъ пса, сильно выругать.
Випурна́ти, на́ю, єш, сов. в. ви́пурнути, ну, неш, гл. Вынырять, вынырнуть. Випурнала риба дуже велика. Лебед. у. Випурнув норець (з моря). Чуб. II. 18.
Ви́пурхнути, ну, неш, гл. Выпорхнуть. Випурхнув соловейко в праве, а зозуля в ліве віконце. ЗОЮР. II. 34. Іде було й скаже: „Тіточко-голубочко! я піду до дівчат“, або там куди; а тепер уже випурхне з хати, не питаючи мене. МВ. II. 20.
Випуска́ти, ка́ю, єш, сов. в. ви́пустити, щу, стиш, гл. 1) Выпускать, выпустить, отпускать, отпустить. Суд не заклика, та й не випуска. Ном. № 7372. То буду я до темниці прихождати, темницю відмикати, вас всіх, бідних невольників, на волю випускати. АД. I. 232. Так не випустять, не почастувавши. Г. Барв. 186. 2) Выставлять, выставить, высовывать, высунуть. Морське чудерство одну губу випустило. Мнж. 35. Стьонжку з сорочки червону випустить. Г. Барв. 103.
Ви́пуст, ту, м. Мѣсто возлѣ села, куда выпускаютъ скотъ. У самбурців великий випуст, а у нас ніде скотині попастись, як не на толоці. Черниг. г.
Ви́пустити. См. Випускати.
Ви́пустіти, тію, єш, гл. 1) Опустѣть. Вх. Лем. 398. 2) Совершенно обѣднѣть. Вх. Лем. 398.
Ви́пустом, нар. О пасущемся скотѣ: безъ пастуха, свободно вездѣ (пастись). А пастуха коло них нема — такечки ходять, випустом. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Ви́пханець, нця, м. Насильно удаленный, изгнанный. Одесс. у. (Залюбовск.).
Ви́пхати и ви́пхнути. См. Випихати.
Ви́пшоно, на, с. Шуточное слово, употребленное повидимому въ значеніи: отсутствіе пшена, въ слѣд. разсказѣ: Як оженився я, дав мені тесть в придане торбу з сьома перегородками: на хліб і на вихліб, на пшоно й на ви́пшоно, на сіль і на висіль… Та дав іще кобилу — таку, як положить на віз сім мішків порожніх, то ще з гори й біжить. Ном. № 14321.
Ви́п'ясти, ся. См. Випинати, ся.
Вир, ру, м. Водоворотъ, омутъ. Взяли жидівочку та під білі боки, розмахали і кинули та у вир глибокий. Гол. Ум. Виро́чок.
Ви́раз, зу, м. Выраженіе словесное. Чуб. VI. 219. Почала.... солодкими виразами любови промовляти. Левиц. I. 341. Выраженіе лица. Вираз на лиці понуро-урочистий. К. МБ. XII. 269.
