Ви́разка, ки, ж. Ранка, язва. Трудно виразку гоїти, а не уразити. Ном. № 1574.
Вира́зни́й, а́, е́. Выразительный, ясный, внятный. Картав за них царів виразними словами. К. Псалт. 240.
Ви́ра́зність, ности, ж. Выразительность, ясность, внятность. Желех.
Ви́ра́зно, нар. Выразительно; ясно, внятно, отчетливо, явственно. Виразно промовила. Стор. МПр. 84. Чути було дуже виразно, як горілка булькала. Левиц. I. 144.
Ви́разок, зку, м. = Виразка. У мене виразок зробився на нозі — неначе рана. Новомоск. у. Закрапати треба березівкою виразок. Константиногр. у.
Ви́рай, раю, м. = Вирій. Маркев. 18.
Ви́ралити, лю, лиш, гл. Пройти поле раломъ.
Вирато́вувати, вую, єш, сов. в. ви́ратувати, тую, єш, гл. = Вирятовувати, вирятувати. Коли б у цьому лісі хоч одна душа найшлась така, щоб мене виратувала. Рудч. Ск. II. 19.
Вирахо́вувати, вую, єш, сов. в. ви́рахувати, хую, єш, гл. Вычислять, вычислить.
Ви́рачкувати, кую, єш, гл. Излазить на четверенькахъ. Як упущу починок, і нема нікого — поки то намамраю! Иноді всю хату вирачкую. Сим. 236.
Ви́рачкуватися, куюся, єшся, гл. Вылѣзть на четверенькахъ, вообще выбраться съ трудомъ на гору (о человѣкѣ, лошадяхъ). (Залюбовск.).
Ви́рва, ви, ж. Взятка, поборъ, всякій несправедливый или лишній поборъ, напр. при денежной платѣ еще добавочный отработокъ. Оце писарь вирви хоче, тим зразу й не дає білета. Борз. у. За десятину землі панові одкосити дві, та ще вивезти десять купок гною, — то се вже гній буде вирва. Лубен. у. Хотіла баба вирви, та усилу сама вирвалась. О. 1862. IX. 114. То Шеверенко Олекса, в перших брат Наталі, здумав вирви домагаться, як москаль медалі. Заморившись, запалившись кинувся із хати, молодую, як ведеться, Талю продавати.... Кинули мерщій півкіпник срібний на одплату. Мкр. Н. 29. Три вирви в шию і міх кулаччя. Ном. № 4761. У три ви́рви. Въ шею. І самого Енея-пана в три вирви вигнали відтіль. Котл. Ен. I. 16.
Вирва́ння, ня, с. Вырываніе. Чуб. I. 85.
Ви́рвати, ся. См. Виривати, ся.
Ви́рвихвіст, хвоста, м. Топкое болото на дорогѣ.
Вирга́н, ну, м. Органъ. В розмовах на вирган мов грала. Мкр. Г. 17.
Вирезу́б, ба, м. Рыба. Ciprinus dentix.
Ви́ректи, ся. См. Вирікати, ся.
Ви́рецептувати, тую, єш, гл. Разсказать, какъ по рецепту, точь въ точь. Так йому (на екзамені вчителеві) вирецептував, аж спасибі сказав. Св. Л. 225.
Ви́речи, чу, чеш, гл. = Виректи. Вх. Лем. 398.
I. Вирива́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́рвати, рву, веш, гл. 1) Вырывать, вырвать. Вирвав з голови волосинку. Рудч. Ск. II. 201. Виривав кущі з корінням. Стор. МПр. 109. Хоче у вовка з зубів вирвати! Ном. № 4853. 2) Срывать, сорвать. Ой вирву я з рожі квітку, та пущу на воду. Нп.
II. Вирива́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́рити, рию, єш, гл. Вырывать, вырыть. Зайчик узяв та й вирив ямку на бурті. Рудч. Ск. I. 29.
Вирива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. ви́рватися, рвуся, вешся, гл. 1) Вырываться, вырваться. Як вирветься сокира з рук. Шевч. 436. Придавила його до тину, щоб він не вирвавсь. Рудч. Ск. I. 8. 2) Рваться впередъ, выступать, выступить впередъ. Наперед не виривайся, ззаду не зоставайся, середини держися. Ном. № 5862. Не йди.... бо далеко, сама не виривайся. Рудч. Ск. I. 202. Также: выскакивать, выскочить впередъ, внезапно появляться, появиться. Вирвався, як Пилип з конопель. Ном. № 3153. Десь вирвалась дівчинонька. Нп.
Вирига́ння, ня, с. Изрыганіе.
Вирига́ти, га́ю, єш, сов. в. ви́ригати, гаю, єш, одн. в. ви́ригнути, гну, неш, гл. Изрыгать, изрыгнуть. Мнж. 39.
Вири́кувати, кую, єш, гл. О быкѣ, коровѣ: ревѣть. Іде бичок у плаїчок, так вирикуючи. Шух. I. 201.
Вирина́ти, на́ю, єш, сов. в. ви́рнути, ну, неш, гл. Вынырять, вынырнуть, всплывать, всплыть на поверхность. Як божа воля, то вирнеш і з моря. Ном. № 18. Пурнув, виринає і утоплену Ганнусю на берег виносить. Шевч. 23. 2) Вытекать, вытечь (объ источникѣ). Ой у городі криниченька одна, да виринає холодная вода. Мет. 147.
Ви́рипати, паю, єш, гл. Выхолодить
