(комнату), часто отворяя дверь. Там так вирипають хату, що й собака не вдержиться.
Ви́рискатися, каюся, єшся, гл. Найтись, отыскаться. Десь вирискався.... миршавий чоловічок. Мир. Пов. II. 66. А це знов проява якась вирискалась. Мир. ХРВ. 21. І вирискалось таке бидло. Мнж. 177.
Ви́рити. См. II. Виривати.
Вири́ти, рю́, ри́ш, гл. Кружиться водѣ или какому либо предмету въ водѣ вокругъ центра, въ водоворотѣ. Мнж. 179.
Ви́рихтувати, тую, єш, гл. Направить, навести, нацѣлить.
Ви́ріб, робу, м. 1) Издѣліе. Желех. 2) Свободное отъ работы время. Употр. въ выраженіи: ви́робу нема́. Постоянная работа, нѣтъ свободнаго времени. Мнж. 165. Німці гарно платять наймитам, за те нема у них і виробу. Новомоск. у.
Вирі́внювати, нюю, єш, сов. в. ви́рівняти, няю, єш, гл. Выравнивать, выровнять.
Вирі́внюватися, нююся, єшся, сов. в. ви́рівнятися, няюся, єшся, гл. Выравниваться, выравняться. Так виросла, вирівнялась, така з неї стала гарна молодиця. Стор. I. 255.
Ви́рід, роду, м. Выродокъ, уродъ. Нема роду без вироду. Ном. № 9342.
Ви́рідний, а, е. Выродившійся. Желех.
Ви́ріжок, жку, м. 1) Часть чего-либо, выдающаяся угломъ. 2) Конецъ поселка. А що то за хижка там на виріжку? Мет.
Ви́різати, ся. См. Вирізувати, ся.
Ви́різка, ки, ж. 1) Вырѣзка. 2) мн. Ви́різки. Вырѣзаніе вытканнаго полотна изъ ткацкаго станка, производимое въ присутствіи приглашеннаго для этого хозяина (хозяйки) полотна, приносящаго при этомъ ткачу угощеніе — выпивку и хлѣбъ, или только хлѣбъ. МУЕ. III. 22.
Ви́різнити, ся. См. Вирізняти, ся.
Вирізня́ти, ня́ю, єш, сов. в. ви́різнити, ню, ниш, гл. Отличать, отличить отъ другихъ.
Вирізня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. ви́різнитися, нюся, нишся, гл. Отличаться, отличиться, разниться отъ другихъ.
Вирі́зування, ня, с. 1) Вырѣзываніе. 2) Особый способъ ажурнаго вышиванія. Шити вирізування. Вас. 193. 3) Украшеніе деревянныхъ предметовъ вырѣзываніемъ орнаментовъ. Шух. I. 306.
Вирі́зувати, зую, єш, сов. в. ви́різати, жу, жеш, гл. 1) Вырѣзывать, вырѣзать. Вирізав з тії дошки клинчик. Біжить свинка, вирізана спинка. Ном. стр. 302, № 432. 2) Срѣзывать, срѣзать. Вирізав три різки з берізки. Мет. 180. Добре чорту в дудку грать, сидя в очереті: одну зломить, другу виріже. Ном. № 1412. 3) Только сов. в. Перерѣзать всѣхъ. Геть виріжем вражих ляхів, геть, що до одного. Нп.
Вирі́зуватися, зуюся, єшся, сов. в. ви́різатися, жуся, жешся, гл. О мѣсяцѣ: выходить, выйти изъ-за чего-либо. Місяць із-за левади вирізався. К. ДС. 31. Місяць, молодик, із-за чорної хмари вирізався — виплив. Г. Барв. 467.
Ви́рій, рію, м. Теплыя страны, куда птицы улетаютъ на зиму. Доходив він аж до вирія, куди небесні пташки злітаються на зімівлю. Стор. МПр. 167. Зажурилась перепілочка: бідна моя головочка, що я рано із вирію вилетіла. Мет. 211.
Виріка́ти, ка́ю, єш, сов. в. ви́ректи, речу, чеш, гл. Произносить, произнести, сказать. То ж не один хто сказав — громада вирекла. Ном. № 10744. Чи оддаси за мене Настусю? А Губрій.... вирік: „Віддам“. Г. Барв. 461.
Виріка́тися, ка́юся, єшся, сов. в. ви́ректися, чуся, чешся, гл. — кого́. Отрекаться, отречься, отказываться, отказаться отъ кого. Ой вирікся і отець, виреклася й мати. Рудч. Чп. 180.
Ви́ріст, росту, м. 1) Выростаніе. До ви́росту. Пока выростетъ. Як до виросту не запрягаєш лошака, то й буде кінь добрий. Валк. у. До виросту нехай живе у вас дівчина. Волч. у. Су́кня на ви́ріст. Просторное, длинное платье. 2) Ростъ. МВ. II. 15. На виріст не високий. Ном. № 8615.
Вирла́тий, а, е. О глазахъ: выпученный. Очей страшних, вирлатих, товстобрових. К. ЦН. 187.
Вирла́ч, ча́, м. Пучеглазый человѣкъ.
Ви́рло, ла, с. 1) Дышло коннаго привода. 2) Длинный рычагъ, которымъ поворачиваютъ вѣтряныя мельницы. Рк. Левиц. 3) Ямка? Комін і грубка — се були чорні вирла в печищі. Г. Барв. 20. 4) мн. Ви́рла. Глаза на выкатѣ.
Вирлоо́кий, а, е. Пучеглазый.
Ви́рнути. См. Виринати.
Ви́робити, ся. См. Виробляти, ся.
Ви́робка, ки, ж. = Виріб 1. Золоті й срібні виробки. Мир. ХРВ. 68.
