Ви́святити, ся. См. Висвячувати, ся.
Ви́свячення, ня, с. Посвященіе (въ духовный санъ). Желех.
Висвя́чувати, чую, єш, сов. в. ви́святити, чу, тиш, гл. — на попа́. Посвящать, посвятить (въ духовный санъ).
Висвя́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. ви́святитися, чуся, тишся, гл. Посвящаться, посвятиться (въ духовный санъ). Висвятився семинарист на попи. О. 1862. I. 54.
Ви́селити, ся. См. Виселяти, ся.
Виселя́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́селити, лю, лиш, гл. Выселять, выселить. Із неволі на родющу любу землю виселяє. К. Псал. 150.
Виселя́тися, ля́юся, єшся, сов. в. ви́селитися, люся, лишся, гл. Выселяться, выселиться.
Ви́серка, ки, ж. Яблоня или груша, выросшая непосѣянной.
Виси́джувати, джую, єш, сов. в. ви́сидіти, джу, диш, гл. 1) Просиживать, просидѣть. Два місяці висадів в карантину. Стор. I. 175. 2) Высидѣть. Сиділи три дні, та й висиділи злидні. Ном. № 9859. 3) Только сов. в. Усидѣть.
Виси́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. ви́сидітися, джуся, дишся, гл. Насиживаться, насидѣться. Нехай висидиться.
Висила́ти, ла́ю, єш, сов. в. ви́слати, шлю, леш, гл. Высылать, выслать. Всіх ляхів-панів на чотирі місяці на Україну вислав. АД.
Ви́силити, ся. См. Висиляти, ся.
Висиля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́силити, лю, лиш, гл. 1) Обезсиливать, обезсилить, изнурять, изнурить. 2) Истощать, истощить.
Висиля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. ви́силитися, люся, лишся, гл. Изнуряться, изнуриться, истощаться, истощиться.
Висина́тися, ється, сов. в. ви́снитися, ниться, гл. безл. Представляться, представиться во снѣ, присниться. Мені вже з рік висина́лось, що батько вмре.
Ви́синити. См. Висинювати.
Ви́синовити, влю, виш, гл. Исключить изъ семьи, лишить наслѣдства. Було в його два сини.... Андрія, кажуть, не злюбив за щось: видко той не вмів шануваться, дак він його висиновив — прогнав з двору. О. 1861. X. 27.
Виси́нювати, нюю, єш, сов. в. ви́синити, ню, ниш, гл. 1) Синить, посинить. 2) Тратить, истратить на синеніе.
Висиня́, ні́, ж. = Височиня. Волч. у. (Лободовск.).
Ви́сип, пу, м. Насыпь. Турок наробив такі високі висипи, от як би хата. Брацл. у.
Висипа́ти, па́ю, єш, сов. в. ви́сипати, плю, пеш, гл. 1) Высыпа́ть, высыпать. Висипав я на стіл жменю дукатів. Стор. МПр. 41. 2) Выливать, вылить. Висип всенький борщ у миску. 3) Высыпать, появляться, появиться во множествѣ. Висипали запорожці — лиман човни вкрили. Шевч. 49. 4) Насыпать, насы́пать. Та висип же, мила, високу могилу. Мет. 98. 5) Усыпа́ть, усыпать.
Висипа́тися, па́юся, єшся, сов. в. ви́сипатися, плюся, пишся, гл. 1) Высыпа́ться, вы́сыпаться. Висипався Хміль із міха та показав ляхам лиха. Ном. № 664. 2) Показываться, показаться, проростая (объ усахъ, бородѣ). Висипався чорний ус. Шевч. 555.
Ви́сипка, ки, ж. Сыпь. Желех.
Висипля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́спати, плю, пиш, гл. 1) Спать, проспать извѣстное время. День виспать, а ніч у карти програть. О. 1861. X. 151. Виспав усю ніч. Константиногр. у. 2) Только сов. в. Пріобрѣсть что спаньемъ. Виспав коваля і бондаря. Ном. № 11325.
Висипля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. ви́спатися, плюся, пишся, гл. Высыпаться, выспаться. Доки ти висиплятимешся та вилежуватимешся? А в вівторок похмелялася, а в середу висиплялася. Грин. II. 325. Хто як постеле, так і виспиться. Ном. № 7201.
Висиса́ти, са́ю, єш, сов. в. ви́ссати, ссу, ссеш, гл. Высасывать, высосать. Висисає останню силу нашої землі наш ворог. Левиц. I. 203. На хлібові клятий жучок висиса яке зерно м'яке. Волч. у.
Виси́ти, шу́, си́ш, гл. Поднимать въ вышину. Будуть (снопи) возити, в стоги стожити, а в шир ширити, а в вись висити. Гол. II. 17.
Висиха́ння, ня, с. Высыханіе. К. Псал. 69.
Висиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. ви́схнути, и ви́сохти, хну, неш, гл. Высыхать, высохнуть. Сохнуть наші яри, висихає наша вода. Левиц. I. 203. Кухоль ходить, переходить, так і висихає. Шевч. 125.
Висіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́сіяти, сію, єш, гл. 1) Расходовать, израсходовать на сѣяніе. А бідний мужик і не
