висіяв тієї пшениці — стілько було, стілько й єсть. Грин. II. 147. Ой на горі вітер віє, подолянка руту сіє, сіє, сіє, висіває. Голов. 2) Усѣвать, усѣять. 3) Просѣвать, просѣять.
Ви́сівки, вок, ж. мн. Отруби. Дивиться, як собака на висівки. Ном. № 3399.
Висівча́ний, а, е. Изъ отрубей сдѣланный.
Висіка́ка, ки, м. Дерзкій, нахалъ, выскочка. Ого! провчу я висікаку! Котл. Ен. IV. 34.
Висіка́нка, ки, ж. Порка. Ой там на долині жуки бабу повалили, і сорочку зняли, висіканку дали. Ном. № 12529.
Висіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. ви́сі́кти, січу, чеш, гл. Вырубать, вырубить, высѣчь. Ой як я схочу, терен висічу. Нп. Як зачав сікти мечем, — висік триста п'ятдесят чоловіка мечем. Грин. III. 587.
Висіка́тися, ка́юся, єшся, сов. в. ви́сіктися, січуся, чешся, гл. Сѣчься, посѣчься. Грива коневі геть висіклася.
Ви́сіль, соли, ж. Шуточное слово, употребленное повидимому въ значеніи: отсутствіе соли. Ном. № 14321. См. Випшоно.
Вісімдеся́т, восьми́десяти, числ. Восемьдесятъ. Мені вісімдесят год. Рудч. Ск. I. 20.
Ви́сіпатися, паюся, єшся, гл. — на ко́го. Наброситься на кого съ крикомъ, бранью. Вх. Лем. 398.
Ви́сіти, шу, сиш, гл. Висѣть. Сядь, нехай поли не висять. Ном. № 11861. Висить чоловік неживий. Рудч. Ск. II. 180.
Ви́сіяти. См. Висівати.
Виска́кувати, кую, єш, сов. в. ви́скочити, чу, чиш, гл. 1) Выскакивать, выскочить, выпрыгивать, выпрыгнуть. Вискакує з води проклятий ірод. ЗОЮР. II. 30. 2) Подскакивать, подскочить, подпрыгивать, подпрыгнуть. Хоч вискакуй, хоч не вискакуй, та чумаченьку й орле, що в неділоньку переїздити на Самарськеє поле. Рудч. Чп. 205.
Ви́скалити, ся. См. Вискаляти, ся.
Вискаля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́скалити, лю, лиш, гл. Оскаливать, оскалить. Вискалив зуби, як собака. Ном. № 12639. Хоч убий москаля, то він зуби вискаля. Ном. № 829.
Вискаля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. ви́скалитися, люся, лишся, гл. 1) Оскаливаться, оскалиться. 2) О солнцѣ: проглядывать, проглянуть сквозь тучи. То дощ, то вискалиться. Ном. № 568.
Висквирятися, ря́юся, єшся, гл. = Вискиря́тися. Сонечко висквирилось. Мнж. 178.
Ви́скирити, ся. См. Вискиряти, ся.
Вискиря́ти, ря́ю, єш, сов. в. ви́скирити, рю, риш, гл. = Вискаля́ти, ви́скалити. Так зуби й вискиря. Грин. II. 93.
Вискиря́тися, ря́юся, єшся, сов. в. ви́скиритися, рюся, ришся, гл. = Вискаля́тися, ви́скалитися.
Ви́скіпати, паю, єш, гл. 1) Выковыривать. 2) Отыскать, найти. От я собі вискіпаю чоловіка. Г. Барв. 397.
Ви́скіпатися, паюся, єшся, гл. Проявиться, взяться. І звідки се він ви́скіпався на наше безголов'я?
Ви́скічка, ки, ж. = Білка. Вх. Уг. 230.
Вискотня́, ні́, ж. Визжаніе, визгъ.
Ви́скоцень, цня, м. Ленъ, головки котораго, созрѣвъ, лопаются сами и сѣмена выпадаютъ. Гол. Од. 37. См. Скоцень.
Ви́скочити. См. Вискакувати.
Ви́скребти. См. Вискрібати.
Вискри́пувати, пую, єш, гл. Поскрипывать. Ідуть воли, ідуть вози вискрипуючи. Рудч. Чп. 193.
Вискріба́ти, ба́ю, єш, сов. в. ви́скребти, бу, беш, гл. Выскребать, выскресть, выскабливать, выскоблить.
Ви́скрібки, бків, м. мн. Поскребки.
Вискрома́джувати, джую, єш, сов. в. ви́скромадити, джу, диш, гл. Выскребать, выскресть. А діжу, як спече хліба, то не вискромаде, не оббане. Мнж. 99.
Вискуба́ти, ба́ю, єш, сов. в. ви́скубти, бну, неш, гл. Вырывать, вырвать, выщипывать, выщипать перья, волоса. Як ухопив його за чуба, дак скільки зачепив, стільки й вискуб. Также о срываніи травы, листьевъ. Нема паші: вискубає бідний товар кожну травинку з землею.
Виславля́ти, ля́ю, єш, гл. Славить, прославлять. Славу козацьку виславляли. Лукаш.
Ви́слати. См. Висила́ти.
Ви́слебезувати, зую, єш, гл. 1) Прочесть по складамъ, съ трудомъ. 2) Разсказать, высказать все, ничего не опуская. Вислебезував їм усе, як од мене таїлись. К. ХП. 30.
Ви́слизнути, ну, неш, гл. — кому́ з рук. Выскользнуть.
Ви́слий, а, е. Висячій. Ви́сла коло́дка. Висячій замокъ. Валковск. у.
Ви́слід, ду, м. Изслѣдованіе, результатъ изслѣдованія. Левч. 52.
