Ви́рушити, шу, шиш, гл. Отправиться, двинуться. Вирушу я так потужно, що безумством буде против мене воювати. К. МБ. XII. 266.
Ви́рядити, ся. См. Виряжа́ти, ся.
Виря́дка, ки, ж. Снаряженіе въ дорогу. Ото ж як він їхав туди, то мати позичила у мене на вирядку грошей. Верхнеднѣпр. у. (Залюбовск.).
Виряжа́ти, жа́ю, єш, сов. в. ви́рядити, жу, диш, гл. Снаряжать, снарядить, отправлять, отправить. В велику дорогу вирядили. Мет. Виряжала мати дочку в чужу стороночку. Макс. Царь виряжає військо на війну.
Виряжа́тися, жа́юся, єшся, сов. в. ви́рядитися, жуся, дишся, гл. Отправляться, отправиться, снаряжаться, снарядиться. Мисливі люди (так) примовляють, виряжаючись до поля. Ном. № 14148.
Вирято́вувати, вую, єш, сов. в. ви́рятувати, тую, єш, гл. Спасать, спасти, избавить отъ бѣды, выручать, выручить. Не загайся на підмогу, вирятуй з напасти. К. Псал. 94. А молодий Юрко та до бережечка, знайшов човна і веселечко, вирятував Марусю-сердечко. Мет. 129.
Ви́рятуватися, туюся, єшся, гл. Спастись, избавиться отъ бѣды, выйти изъ затрудненій. Рудч. Ск. II. 114.
Ви́рячити. См. Виря́чувати.
Вирячкува́тий, а, е. Пучеглазый; выпученный (о глазахъ). Чуб. II. 40. Очі такі стали вирячкуваті. О. 1862. VIII. 17.
Виря́чувати, чую, єш, сов. в. ви́рячити, чу, чиш, гл. — о́чі. Вытаращивать, вытаращить глаза. Яким знов вирячив очі на свою жінку. Левиц. I. 433.
Ви́са, си, ж. Что-либо висящее. Находится въ загадкѣ о висящемъ плодѣ и свиньѣ: Ви́са висить, хода ходить, виса впала, хода ззіла. Ном. стр. 294. Заг. № 120.
Виса́джувати, джую, єш, сов. в. ви́садити, джу, диш, гл. 1) Высаживать, высадить. 2) Выставлять, выставить, выламывать, выломить. Висадив замкову браму. Стор. МПр. 145. 3) Поднимать, поднять; поднявъ сажать, посадить на что-либо. Висадили того москаля якось наверх (із льоху). О. 1862. I. 32. Висадив його на коня і сам сів. Грин. II. 55. Висадив її на дерево, посадив поміж гіллям. Чуб. II. 158.
Ви́садок, дка, м. Растеніе, оставленное на сѣмена. Висадки пішли в кущі. Левиц. I. 28. Товаришки мої давно повиходили заміж, а мене старости кидають на висадки. Г. Барв. 234.
Виса́жувати, жую, єш, гл. = Висаджувати.
Ви́сапати. См. Висапувати.
Ви́сапатися, паюся, єшся, гл. Отдышаться.
Виса́пувати, пую, єш, сов. в. ви́сапати, паю, єш, гл. Выпалывать, выполоть.
Ви́сварити, рю, риш, гл. Добыть съ бранью.
Ви́сваритися, рюся, ришся, гл. Перестать ссориться.
Ви́сватати. См. Висва́тувати.
Висва́тувати, тую, єш, сов. в. ви́сватати, таю, єш, гл. Сватать, посватать. Висватай мені царівну. Мнж. 26.
Ви́свиснути, ну, неш, гл. Свиснуть. А і сів на коня, та і висвиснув. Нп.
Ви́свистати. См. Висви́стувати.
Висви́стувати, тую, єш, сов. в. ви́свистати, щу, стиш, гл. 1) Только несов. в. Насвистывать, свистать. Раз-у-раз насвистував вівчарик. Стор. I. 206. Витяг з-за пояса сопілку, висвистує, якої зна. О. 1862. V. Кух. 34. 2) Вызывать, вызвать кого свистомъ. Писаренко грає в дубову сопілку, висвистав, вигукав у Самсона дівку. Мил. 98.
Висвища́ка, ки, ж. Шуточное названіе кнута (въ народномъ анекдотѣ). О. 1861. IX. 191.
Висвідча́ти, ча́ю, єш, гл. Свидѣтельствовать, доказывать. Гляньте, браття, правду святе письмо свідчить-висвідчає. Макс.
Висвідче́ння, ня, с. Свидѣтельствованіе, засвидѣтельствованіе. Вх. Уг. 230.
Ви́світити, ся. См. Висві́чувати, ся.
Висві́чувати, чую, єш, сов. в. ви́світити, чу, тиш, гл. 1) Только несов. в. Свѣтить сильно. (Місяць) висвічував на все небо. Мир. Пов. I. 145. Рано схопилося сонце, виграваючи та висвічуючи червоним світом. Мир. ХРВ. 50. 2) Пояснять, объяснять, объяснить. 3) Въ картахъ: вскрывать, вскрыть козыря.
Висві́чуватися, чуюся, єшся, гл. Свѣтиться. Тисячі свічок висвічувалися як блискавки. Стор. МПр. 74.
Ви́свободити, джу, диш, гл. Освободить. Рудч. Ск. II. 117.
