Витворя́ти, ря́ю, єш и витво́рювати, рюю, єш, сов. в. ви́творити, рю, риш, гл. Выдѣлывать, выкидать, выкинуть. Таке було иноді витворює! Сим. 212.
Ви́текти. См. Витікати.
Ви́тельбушити, шу, шиш, гл. Выпотрошить.
Ви́теребитися, блюся, бишся, гл. Взобраться, залѣзть. Витеребились аж на піч. Левиц. I. 188.
Ви́терликати, каю, єш, гл. Заработать игрой на музыкальномъ инструментѣ. Музика що витерликав, то й проликав. Чуб. I. 268.
Ви́терпіти. См. Витерплювати.
Вите́рплювати, плюю, єш, сов. в. ви́терпіти, плю, пиш, гл. 1) Вытерпливать, вытерпѣть, стерпѣть, переносить, перенести. Не витерпів святої кари. Шевч. 147. Витерплю покуту. К. Псал. 93. 2) Выстрадать.
Ви́терти. См. Витирати.
Ви́тесати. См. Витісувати.
Ви́течи, чу, чеш, гл. = Витекти.
Ви́ти, ви́ю, єш, гл. Выть. І вовк на волі, та й виє доволі. Ном. № 1328. Синє море звірюкою то стогне, то виє. Шевч. 49.
Ви́ти, в'ю, в'єш, гл. Вить, свивать. На Благовіщення і птиця гнізда не в'є. Ном. № 418. Я собі та й вінки вила. Грин. III. 98. Нехай дівочки не прядуть, нехай Марусі вильце в'ють. Мет. 128. Синові дав волоки вити. О. 1861. X. 127.
Ви́тивкати, каю, єш, гл. Вылокать. Йому скільки не сип борщу, все витивкає.
Витика́ти, ка́ю, єш, сов. в. ви́ткнути, кну, неш, гл. 1) Вытыкать, выткнуть, высовывать, высунуть, показать. Лисичка виткнула мордочку. Рудч. Ск. II. 15. Ти ж із хати ніколи носа не виткнеш. Стор. I. 64. 2) Витика́ти па́льцем кого́. Тыкать, показывать пальцемъ. Вороженьки поглядають, пальцями нас витикають. Гол. I. 365. Сов. в. ви́тикати, каю, єш. 3) Утыка́ть, уты́кать. 4) — ко́пи. Отмѣчать, отмѣтить копны (при раздѣлѣ сбора между владѣльцемъ и рабочими).
Витика́тися, ка́юся, єшся, сов. в. ви́ткнутися, нуся, нешся, гл. Вытыкаться, виткнуться, высовываться, высунуться. Виткнулась головка, співаючи „кукуріку“. Рудч. Ск. I. 36. Зачувши у дворі гомін, виткнулась з хати. Мир. Пов. II. 80.
Витина́ти, на́ю, єш, сов. в. ви́тяти и ви́тнути, тну, неш, гл. 1) Вырубливать, вырубить, вырѣзывать, вырѣзать. Витяв з реміню шматок на підошву. Витяли пани ліс. Св. Л. 306. 2) Только сов. в. Перерубить, перерѣзать всѣхъ. Ворогів моїх настигну, не вернуся доти з поля, доки до ноги не витну. К. Псал. 40. 3) Дѣлать, сдѣлать что-либо съ жаромъ, съ силой. Витинати гопака. — Горнись лишень ти до мене та витнемо з лиха. Шевч. 621. Ще три штуки за тобою; витнеш, — ні пів слова. Г. Арт. О. 1861. III. 105.
Витира́ти, ра́ю, єш, сов. в. ви́терти, тру, треш, гл. 1) Вытирать, вытереть. Витри лаву. 2) Вытирать, вытереть, стирать, стереть. 3) — сірничка́. Зажечь спичку. Нема в віщо витерти сірничка. — огню́. Добыть огня треніемъ. Витер огню деревом об дерево. Рудч. Ск. II. 106.
Вити́рач, ча, м. Въ верхнемъ мельничномъ жерновѣ: находящаяся въ отверстіи палочка, счищающая приставшую къ стѣнкамъ отверстія муку. Мик. 481.
Витиска́ти, ка́ю, єш, сов. в. ви́тиснути, сну, неш, гл. 1) Выдавливать, выдавить. Витисни сік. 2) Вытѣснять, вытѣснить. Витискати козаків з маєтностей.
Витиска́тися, ска́юся, єшся, сов. в. ви́тиснутися, нуся, нешся, гл. Протискиваться, протиснуться, пролѣзть. Намащуся я солониною та витиснуся і щелиною. Гол. I. 147.
Ви́тися, в'юся, в'єшся, гл. 1) Виться, обвиваться, увиваться. Як хмелині вгору виться? тичини немає. Мет. 79. Коло носа в'ється, а в руки не дається. Ном. № 1933. Коло серця козацького як гадина в'ється. Шевч. 31. Коло тебе будуть роями витись панни. Левиц. I. 262. 2) Виться, быть свиваему. Де се гілечко вилося? Мил. 140. 3) Развѣваться. Над річкою над Дунаєм короговка в'ється. Нп.
Витіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́тіяти, тію, єш, гл. 1) Выдумывать, выдумать, затѣвать, затѣять. Там таке витіва, шо й миру не подобно. Харьк. Се вже, мабуть, не зовсім по Божому, а люде сами витіяли. ЗОЮР. II. 288. 2) Выдѣлывать, выкидывать, выкинуть. Мнж. 93.
Ви́тівка, ки, ж. Затѣя, выдумка. Зміевск. у. Доки будуть оці витівки?
Витіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. ви́текти, течу, чеш, гл. 1) Вытекать, вытечь. З озера витікає річка. Дещо. Тече вода в
