синє море, та не витікає. Шевч. 37. 2) Хватать, хватить, достать. Як витікатиме грошей, то купи. (Залюбовск.). Чого сорочка така куца? — Бо така витекла. Ном., стр. 287.
Ви́тінка, ки, ж. = Ви́тівка. Там без витінків не обійдеться. Зміевск. у.
Ви́тіпати. См. Витіпувати.
Виті́пувати, пую, єш, сов. в. ви́тіпати, паю, єш, гл. Трепать, вытрепать, потрепать. Витіпуй добре прядіво. Харьк. у.
Ви́тесати. См. Виті́сувати.
Виті́сувати, сую, єш, сов. в. ви́тесати, тешу, шеш, гл. Вытесывать, вытесать, высѣкать, высѣчь. Стояв, неначе витесаний з білого каміня. Левиц. Ви́тесати нете́саного тесана́. Выдумать небылицу, обмануть выдумкой. Ном. № 13127. А Грицик той, то був на все село чмут: витесать кому якого нетесаного тесана, то він зараз. Грин. II. 209.
Ви́тішити, шу, шиш, гл. Выняньчить. Кохав мене батько, витішила мати. Грин. III. 358.
Ви́тіяти. См. Витіва́ти.
Ви́тка, ки, ж. 1) Цилиндръ для удлиненія ступицы колеса, сообразно длинѣ оси, — надѣвается между ступицей и чекой. 2) = Ужівка. Вх. Зн. 7. 3) Обручъ для бочки изъ молодой ели или орѣшины. Вх. Зн. 7.
Ви́ткати, тчу, чеш, гл. Соткать, выткать. Рушники виткали і принесли. Рудч. Ск. II. 100.
Витки́й, а́, е́. Вьющійся. Витке зілля хміль, виноград. Чигир. у.
Ви́ткнути, ся. См. Витика́ти, ся.
Витліва́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́тліти, лію, єш, гл. Истлѣвать, истлѣть.
Ви́тлумачити, чу, чиш, гл. Объяснить.
Ви́тнути. См. Витина́ти.
Ви́товкмачити, чу, чиш, гл. 1) Побить, поколотить. 2) Растолковать, разъяснить.
Ви́товкти, вчу, чеш, гл. Выдавить. Витовчи ніс, бо вже було би убогому жидові помазати віз. Ном. № 11267.
Витока, ки, ж. Куча орѣховъ, собранныхъ лѣсной мышью. Вх. Уг. 230.
Ви́толочити. См. Витолочувати.
Витоло́чувати, чую, єш, сов. в. ви́толочити, чу, чиш, гл. Вытаптывать, вытоптать. Не дали мені й зібрать того ячменю, увесь витолочили. Стор. II. 119. Всю траву витолочили гуляючи. Левиц. I. 350.
Ви́тонути, ну, неш, гл. Выступить изъ воды. Я посадив на низу дині, вони й зійшли були добре, а дощі заливні пішли, вода й залила їх, — то поки витоне з-під води, паростки й погинуть. Волч. у. (Лобод.). См. Витава́ти.
Ви́топити, плю, пиш, гл. 1) Вытопить (печь). Витопила в печі. Рудч. Ск. II. 2. 2) Вытопить (жиръ, сало). 3) Выплавлять, выплавить (металлъ). 4) Перетопить всѣхъ. По синьому морю хвиля грає, козацький корабличок розбиває.... Сорок тисяч війська витопляє. АД. I. 269.
Витопля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. ви́топитися, плюся, пишся, гл. Топиться, вытопиться (о печи). Ой чия то хата скраю витопляється сама? Грин. III. 357. Піч витопилась. Безлично: у печі вже витопилось.
Ви́топтати, пчу, чеш, гл. 1) Вытоптать. Витоптала орда кіньми маленькії діти. АД. 2) Истоптать (обувь).
Ви́топцювати, цюю, єш, гл. = Ви́тупати 2. Цілу ніч на ногах було витопцює покійна коло людей. О. 1861. X. 33.
Ви́торгувати, гую, єш, гл. Выторговать.
Ви́торопень, пня, м. 1) Оторопѣлый, растерянный. Ви́торопні лови́ти. Воронъ ловить, глазѣть. Зміевск. у. Диви́тись ви́торопнем. Смотрѣть растерянно. 2) Пучеглазый.
Ви́торопитися, плюся, пишся, гл. Вытаращить глаза.
Виторо́плюватий, а, е. Оторопѣлый? Витороплюватий бісик. МВ. (КС. 1902. X. 153.).
Ви́торохтіти, хчу, тиш, гл. Простучать. Виторохтіла миша всю ніч. Конст. у.
Ви́торочити. См. Виторо́чувати.
Виторо́чувати, чую, єш, сов. в. ви́торочити, чу, чиш, гл. 1) Выдергивать, выдернуть (нитки изъ ткани) Желех. 2) Вырывать, вырыть. Кертиця виторочит землю. Вх. Лем. 398.
Ви́точити. См. Виточувати.
Ви́точки, чок, мн. Остатки отъ очистки зернового хлѣба на грохотъ. Вас. 175.
Ви́точна миш. Лѣсная мышь, Mus silvaticus. Вх. Уг. 231.
Вито́чувати, чую, єш, сов. в. ви́точити, чу, чиш, гл. 1) Выцѣживать, выцѣдить, проливать, пролить. Ми сами потонемо в тій крови, що з їх виточим. Стор. МПр. 90. Якими ж я гіркими за-