Шух. I. 88. Віблий обруч — обручъ изъ цѣльнаго неразщепленнаго надвое древеснаго ствола. Шух. I. 250. Вібла хата. Хата изъ круглыхъ бревенъ. Шух. I. 89.
Віва́т = Виват.
Віве́риця, ці, ж. Бѣлка. Гал.
Ві́всик, ка, м. = Вівсюг. Вх. Зн. 7.
Вівси́на, ни, ж. Зерно овса (одно).
Ві́всище, ща, с. Поле, съ котораго снятъ овесъ. Вас. 196.
Вівсю́г, га́, м. и вівсю́га, ги, ж. Раст. Avena fatua L. ЗЮЗО. I. 113. Вх. Пч. I. 9.
Вівсюгува́тий, а, е. Заросшій вівсюго́м (о землѣ).
Вівся́ний, а, е. Овсяный.
Вівся́ник, ка, м. 1) Овсяный хлѣбъ. Голодному й вівсяник добрий. Ном. № 1209. 2) Названіе лошади въ загадкѣ. Прибігли штрики-брики, ухватили далду-балду, почули м'якинники, казали гречаникам: „сідайте на вівсяники, доганяйте штрики-брики, віднімайте далду-балду“ (вовки, свиня, собаки, люде, коні). Ном., стр. 294, № 122.
Вівся́ниця, ці, ж. Овсяная солома. Сим. 153.
Вівся́нка, ки. 1) = Вівсяниця. Желех. 2) Овсяная мука.
Ві́втарик, ка, м. Ум. отъ вівтарь.
Ві́втарний, а, е. Олтарный.
Ві́втарь, ря, м. Олтарь. Боятися попа та в вівтарь не йти. Ном. № 4232. Коли вівтару служиш, з вівтаря й живися. Ном. № 10422. Ум. Вівтарик. Аф. 315.
Вівто́рок, рка, м. Вторникъ. В понеділок перед обідом із гармати загули, а в вівторок іще раніше Уманя добули. Макс.
Вівця́, ці́, ж. 1) Овца. Хто стається вівцею, того вовк ззість. Ном. № 3841. Вівцю стрижуть, а друга дивиться. Ном. № 3904. 2) мн. Родъ дѣтской игры. Ив. 59. Ум. Ове́чка, ове́ченька, ове́чечка. Женуть воли із діброви, овеченьки з поля. Мил. 115.
Вівчаре́нко, ка, м. Сынъ пастуха овецъ. Аф. 315.
Вівча́рик, ка, м. 1) Ум. отъ вівча́рь. 2) Родъ игры на свирѣли. 3) Бекасъ. Закигикала над ними чайка.... висвистував вівчарик. Стор. I. 126.
Вівча́рити, рю, риш, гл. Быть пастухомъ овецъ, пасти овецъ. Гол. II. 456. Шух. I. 201.
Вівчари́ха, хи, ж. Жена пастуха овецъ. Аф. 315.
Вівчарі́вна, ни, ж. Дочь пастуха овецъ. Аф. 315.
Вівча́рський, а, е. Принадлежащій пастуху овецъ. Аф. 315.
Вівча́рь, ря́, м. Пастухъ овецъ. Сопілка вівчареві втіха. Ном. № 10467. Роспустив вівчарь вівці та по крутій гірці. Мет. 108. Ум. Вівча́рик.
Вівчарува́ти, ру́ю, єш, гл. = Вівчарити. Шух. I. 53.
Ві́вчий, а, е. Овечій. Вх. Лем. 425.
Вігра́н, на, м. Органъ. Гордий пан сидить, в віграни грає, в віграни грає, красно співає. Гол. II. 65.
Від, од, пред. Отъ. Привів од батька коня, а від брата взяв воза. Довідавшись од почину про все. Єв. Л. I. 2. Батькові од його нічого нема. Від села до села танці та музики. Нп. Зоставсь я хлопцем од батька й од матері одинадцяти год. Г. Барв. 172. Ти ляжеш од комори, а я ляжу від обори, — т. е. ты ляжешь со стороны амбара и т. д. Грин. III. 386. Родительный падежъ съ від при страдательномъ причастіи переводится по-русски творительнымъ падежомъ. Земля від Бога зроблена. (Стрижев.). Був спокушуваний од сатани. Єв. М. I. 13. Употребляется від для образованія сравнит. степени и тогда совсѣмъ не переводится. Єсть же і негіднійші від мене. Котл. НП. Хиба ж таки я посліднійший од усіх? Ном. № 2039. Од моєї Ганнусеньки кращої немає. Грин. III. 201.
Ві́да, ди, ж. Вѣсть, слухъ. Хто тобі сказав? — Посилала я сороку білобоку, а вона мені принесла дві віди під правим крильцем: одну про Данила, а другу про Кирила. МВ. I. 89.
Віда́в, віда́й, нар. Вѣроятно, должно быть. Ой відав ти слабий, хорий. Гол. I. 82. Болить мені головонька відай же я вмру. Гол. I. 103.
Ві́дання, ня, с. 1) Знаніе. Левч. 48. 2) Извѣстіе, вѣсть. Ум. Ві́даннячко. Дають віданнячко: ісховайся, Мішку. Гол. I. 176.
Ві́дати, даю, єш, (вім, віси́, вість), гл. Знать, вѣдать. Не вім, за що їм так довіря князь. Стор. МПр. 97. Ніхто того не відає, як хто обідає. Ном. Та коли б
