Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/254

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

локти́, чу́, че́ш, гл. Оттаскивать, оттащить, оттягивать, оттянуть.

Відволо́га, ги, ж. Основное значеніе = Відволода = Відлига, но въ пѣснѣ употребл. въ смыслѣ: облегченіе душевное, утѣшеніе, также: утѣшительница. Одна другої питається: — Подружечко-одволого, одволожи живота мого: чи була ти на улиці, чи бачила жениха мого? Лавр. 113.

Відволо́гнути, ну, неш, гл. Сдѣлаться влажнымъ, отсырѣть. Сухарі в погрібі одвологли. Рк. Левиц.

Відволо́да, ди, ж. = Відлига. Шух. I. 81.

Відволо́дати, даю, єш, гл. Отходить, вылѣчить. На силу, та на превелику силу його відволодали. Вже і водою обливали і трусили. Кв. I. 106. Одволодай мою дитину єдину! Дай дання від любощей. Г. Барв. 536.

Ві́дволож, жі, ж. = Відлига.

Відволо́жити, ся. См. Відволожувати, ся.

Відволо́жувати, жую, єш, сов. в. відволо́жити, жу, жиш, гл. 1) Дѣлать, сдѣлать влажнымъ. Вас. 153, 176. Треба табак одволожити. (Залюбовск.). 2) Облегчать, облегчить, утѣшать, утѣшить. Лавр. 113. См. прим. при словѣ Відволога.

Відволо́жуватися, жуюся, єшся, сов. в. відволо́житися, жуся, жишся, гл. Сырѣть, отсырѣть, дѣлаться, сдѣлаться влажнымъ.

Відволокти́. См. Відволікати.

Відворі́т, ро́ту, м. 1) Отступленіе. 2) Отвращеніе. 3) Отчисленіе, вычетъ въ уплату долга, вычетъ изъ платы рабочаго за прогулы и пр. Харьк. у. Волч. у.

Відворо́тний, а, е. Отвратительный. Відворотне таке воно на смак.

Відворо́тно, нар. Отвратительно. Як ті пани їдять жаб? Воно ж одворотно.

Відвороча́ти, ча́є, гл. безл. Быть отвратительнымъ. (Вовкулаці) треба й конину їсти й падло, — одворочає. Г. Барв. 453.

Відво́хлий, а, е. Отсырѣлый.

Відво́х(ну)ти, ну, неш, гл. Отсырѣть.

Відво́хрити, рю, риш, гл. Отколотить. Дав доброго диптю: відвохрив добре. Ном. № 3961.

Відвоюва́ти. См. Відвойовувати.

Ві́двуд, да, м. = Удод. Красне пір'я на відвуді, але сам смердить. Ном. № 11201.

Відв'яза́ти, ся. См. Відв'язувати, ся.

Відв'я́зувати, зую, єш, сов. в. відв'яза́ти, жу́, жеш, гл. Отвязывать, отвязать.

Відв'я́зуватися, зуюся, єшся, сов. в. відв'яза́тися, жу́ся, жешся, гл. Отвязываться, отвязаться.

Відга́да, ди, ж. Отгадчица. Ум. Відга́дочка. Бабусенько-одгадочко, одгадай сей сон. Чуб. V. 773.

Відгадай-сон, сна, м. Снотолкователь. Усякі мені сни сняться, — де б то на їх такого відгадай-сна найти. Лубен. у.

Відгада́ти. См. Відгадувати.

Відга́дка, ки, ж. Отгадка.

Відга́дочка, ки, ж. Ум. отъ відга́да.

Відга́дувати, дую, єш, сов. в. відгада́ти, да́ю, єш, гл. 1) Отгадывать, отгадать. Біла рілля, а чорне насіння: хто вміє — посіє, хто зна — й одгада. Ном., стр. 303, № 472. Бабусенько да голубонько, відгадай мені сон. Чуб. 2) Отвѣчать, отвѣтить. Чи я тобі не казала: купи мені стрічку, а ти мені одгадав: переночуй нічку. Грин. III. 655.

Відга́л, лу и відга́ль, лю, м. Остановка, отдыхъ, перерывъ. Петро без відгалу робить. Борз. у. Так то проживає Олеся, працюючи без спочинку, без відгалю. МВ. I. 47. На відгалі. На досугѣ, во время отдыха. У вільну годину, на одгалі, як пани роз'їхались у гості, пішов мерщій до панотця. Ком. I. 20. На ове́с нема́ й відга́лу. На овесъ постоянный спросъ. Борз. у.

Відганя́ти, ня́ю, єш, сов. в. відігна́ти, віджену́, не́ш, гл. Отгонять, отогнать. Курка як співа, то відганяє ворогів. Чуб. I. 58.

Відга́рбати, баю, єш, гл. Отнять, отобрать. Насилу відгарбав свого кожуха від брата.

Відге́тькатися, каюся, єшся, гл. Избавиться, отдѣлаться отъ чего. Чим же Марко одгетькався од некрутства? Волч. у. (Лобод.).

Відгі́н, го́ну, м. Отбой. Від баб одгону нема.

Відглуши́ти, шу́, шиш, гл. Отколотить, отдуть. Хто було захоче, той мене й одглушить. Г. Барв. 51.

Відгнива́ти, ва́ю, єш, сов. в. відгни́ти, гнию́, є́ш, гл. Отгнивать, отгнить.

Відгові́тися, ві́юся, єшся, гл. Отго-