Відхі́дливий, а, е. Легко успокаивающійся, отходчивый. Він хоч сердитий, та відхідливий. Серце в мене було одхідливе: я про все й забуду. Г. Барв. 273.
Відхі́дний, а, е. Прощальный, даваемый на отходѣ. Обід відхідний. Чуб. Дали мені відхідного коня вороного, дівчинонька хустиночку з під злота самого. Мет. 23.
Відхі́дник, ка, м. Задній проходъ. Входить з живіт і відходить в одхідник, очищаючи всяку душу. Єв. Мр. VII. 19.
Відхлину́ти(ся), ну́(ся), не́ш(ся), гл. Передохну́ть при плачѣ; откашляться, поперхнувшись или закашлявшись. Душить кашель. Плаче, плаче, — не одхлине́. Волч. у. За слізьми не одхлине. Г. Барв. 140. Як заб'є, — одхлинутись не можна.
Відхля́нути, ну, неш, гл. Отхлынуть, сойти назадъ. Як же минуло лихоліття, та відхлянули татари геть. К. (Правда, 1868, 353).
Відхо́дити, джу, диш, сов. в. відійти́, дійду́, деш, гл. 1) Отходить, отойти; уходить, уйти. Відійшли козаченьки від села за милю. Мет. 26. Треба одійти од ями, щоб гаразд її перескочити. Ном. № 13752. Було бо багато, що приходили і відходили. Єв. Мр. VI. 31. Незабаром молодий з своїми одходить до себе на обід. О. 1862. IV. 30. 2) Умирать, умереть, отходить, отойти. Твоя душечка одійшла з його поглядом. Г. Барв. 125. Также и о животныхъ: Корова заслабла та через чотирі дні й одійшла. Рк. Левиц. 3) Кончаться, кончиться. Покіль воду принесла, то й вечеря одійшла. Чуб. III. 156. Косовиця ше не одійшла. Мнж. 120. Поки одправа в церкві одійде. О. 1862. IX. 67. 4) Поправляться, поправиться, оживать, ожить. Чує Марина, що вона оживає, молодіє, одходить. Левиц. I. 67. Дуб усох, та відходить од коріня. Кіев. у. 5) Приходить, прійти въ чувство. Поблідши, ніби неживая, упала дівка на рундук. Хоч одійшла вона, та знова зомкнула очі. Греб. 319. 6) Переставать, перестать сердиться. Иноді траплялось, що він її дуже налає…, дак послі, як одійде, пестить було її всяк. Г. Барв. 107. Также відійти́ від се́рця. Я такий, паничу, хоч який сердитий, то зараз одійду від серця свого. Харьк. 7) — кого́. Бросать, бросить, покидать, покинуть кого. Спи дитятко! Колишу тя, як мі заснеш, одійду тя, поставлю тя під липками, сама піду з козаками. — Не одходи мене, мати! хто ж мя буде колисати? Гол. III. 459.
Відходи́ти, джу́, диш, гл. 1) Окончить хожденіе. Я вже відходив своє. 2) Оттоптать, утомить хожденіемъ (ноги). Відходила я свої ніженьки. 3) Вылѣчить. К. ЧР. 207. Вона тобі відходить твою слабість. Чуб. Яка вродила, та й одходила. Мил. 34.
Відходи́тися, джу́ся, дишся, гл. Потерять способность ходить, кончить ходить. Ручки мої паперові одробилися, ніжки мої білесенькі одходилися. Чуб. V. 771.
Відхо́жа, жої, ж. Музыка, которой сопровождается отправленіе жениха и невѣсты въ церковь къ вѣнцу. Музики грають відхожої. О. 1861. XI. Кух. 36.
Відхожа́ти, жа́ю, єш, гл. = Відхо́дити. Старший брат теє зачуває, до утрені божественної одхожає. Чуб. V. 848.
Відхрести́ти, ся. См. Відхрещувати, ся.
Відхре́(и́)щувати, щую, єш, сов. в. відхрести́ти, щу́, стиш, гл. Удалять, удалить при помощи крещенія. Ні, жидівського духу не відхрестиш. Ном. № 13460.
Відхре́(и́)щуватися, щуюся, єшся, сов. в. відхрести́тися, щу́ся, стишся, гл. Открещиваться, откреститься. Відхрестишся від дідька, а збудешся гріха. Ном. № 2797. Від смерти а ні відхреститися, а ні відмолитися. Ном. № 8250. Відрікаюсь, відхрещуюсь від вас. Чуб. I. 120.
Відхті́тися, хо́четься, гл. безл. Перестать хотѣться. Захтілося — запрягайте! — Відхтілося — випрягайте! Ном. № 7974.
Відху́хати, хаю, єш, гл. Теплымъ дыханіемъ снова отогрѣть.
Відцарюва́ти, рю́ю, єш, гл. Окончить царствовать.
Відцвісти́, ся. См. Відцвітати, ся.
Відцвіта́ти, та́ю, єш, сов. в. відцвісти́, цвіту́, те́ш, гл. Отцвѣтать, отцвѣсти. Маки одцвітають, а роду немає, либонь уже їм не жаль мене, що не одвідають. Чуб. V. 471.
Відцвіта́тися, та́юся, єшся, сов. в. відцвісти́ся, ту́ся, те́шся, гл. Отцвѣтать, отцвѣсти. Рожа одцвілася, а калина началася. Мет. 17.
Ві́дци, нар. = Відси.
Відци́ркувати, кую, єш, гл. При доеніи — выдаивать каждый сосокъ. Шух. I. 193.
Відці́джувати, джую, єш, сов. в. відціди́ти, джу́, диш, гл. Отцѣживать, отцѣдить.