Ві́дці́ль нар. = Відсіль.
Відцура́тися. См. Відцуруватися.
Відцу́руватися, руюся, єшся, сов. в. відцура́тися, ра́юся, єшся, гл. Отрекаться, отречься, отказаться отъ кого; отчуждаться. Не одну сотню років по п'ять раз вони од старої науки й словесности одцурувались. К. (О. 1861. I. 311). Ой чули через люде — тебе рід одцурався. Чуб. V. 558. Коли б пан за плуга взявся, то й світа б відцурався. Ном. № 1143.
Відча́й, ча́ю, м. Безнадежность. Употреб. лишь въ выраженіи: пусти́ти на одча̀й бо́жий, — на одча́й душі́. На все отважиться, дѣлать, всѣмъ рискуя. Ном. № 2294 и стр. 286, № 2294.
Відча́лити, ся. См. Відчалювати, ся.
Відча́лювати, люю, єш, сов. в. відча́лити, лю, лиш, гл. Отчаливать, отчалить. Самі ученики його відчалили. Єв. І. VI. 22. Зараз поставивши возок з кіньми на пором і відчалили. Стор. I. 146. — каюк од бе́рега. Оттолкнуть челнокъ отъ берега. Черном.
Відча́люватися, лююся, єшся, гл. Отдѣляться, отдѣлиться. Відчалився від народу та й пішов собі геть понад берегами.
Відчарува́ти, ру́ю, єш, гл. Путемъ колдовства заставить одного любящаго оставить другого. Сидить руда з моїм милим… Таки руду одчарую, з милим наживуся. Мил. 81.
Відчахну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Отломить, отщепить. Нап'явсь, за гілочку смикнув, аж дерево те затріщало, і зараз гілку одчахнув. Котл. Ен. III. 21. 2) Отлучиться. Як полягають у неділю спати, а вона одчахне на вулицю до дівчат та парубків. Волч. у.
Відчахну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Отдѣлиться; отколоться (о вѣтвяхъ). Оженив сина, а він і одчахнувсь — пішов жити до тестя. НВолын. у. Відчахнувсь від нашої православної віри. Стор. МПр. 169. От шкода! Яка гарна гілка відчахнулась. Харьк.
Відчая́ка, ки, об. Отчаянный, отчаянная. Був такий одчаяка, що без кінця. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Відчепи́ти, ся. См. Відчепляти, ся.
Відчепля́ти, ля́ю, єш, сов. в. відчепи́ти, плю́, пиш, гл. Отцѣплять, отцѣпить.
Відчепля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. відчепи́тися, плю́ся, пишся, гл. 1) Отцѣпляться, отцѣпиться. Ішла баба дубнячком, зачепилась гапличком; сюди смик, туди смик — одчепися мій гаплик. Ном. № 12535. 2) Отставать, отстать, отвязываться, отвязаться. Одчепись од мене, — глянь на Бога. Ном. № 2802. Відчепися нападися на кого багатшого. Ном. № 2805.
Відчеркну́ти, ну́, неш, гл. Рѣзко отвѣтить. Нема хазяйки дома! одчеркнув, не довго думаючи. Сим. 208.
Відчеса́ти, шу́, шеш, гл. Отрубить однимъ ударомъ. Головку Турну одчесать. Котл. Ен. IV. 67. Іван.... відчесав йому (змієві) голову. Чуб. Одчесав сокирою палець. Харьк.
Відчикри́жити, жу, жиш, гл. Отрѣзать, откроить, откромсать.
Відчини́ти, ся. См. Відчиняти, ся.
Відчиня́ти, ня́ю, єш, сов. в. відчини́ти, ню́, ниш, гл. Отворять, отворить. Золотий обушок скрізь двері відчине. Ном. № 1390. Старший братіку! одчини ворітця. Мет. 170. Хто торка, тому відчинять. Ном. № 7197.
Відчиня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. відчини́тися, ню́ся, нишся, гл. Отворяться, отвориться. Стукайте, то й одчиниться вам. Єв. Л. XI. 9. Замкова брама не відчинилася сіромам і голоті. Стор. МПр. 73. Забувсь, відкіля і двері відчиняються. Ном. № 11812. Побачив небеса, що відчинялись. Єв. Мр. I. 10.
Відчи́стити, щу, стиш, гл. Отколотить. Одчистив добре пана. Мнж. 71.
Відчита́ти. См. Відчитувати.
Відчи́тувати, тую, єш, сов. в. відчита́ти, та́ю, єш, гл. Отчитывать, отчитать. Прийшла оце мені черга царівну відчитувати. Рудч. Ск. II. 29.
Відчіпне́, но́го, с. Отступное. Візьміть одчіпного. Ном. № 2803. Я б йому відчіпного дав, аби тільки покинув нас. Г. Барв. 204.
Відчу́бити, блю, биш, гл. Оттаскать за волосы.
Відчува́тися, ва́юся, єшся, гл. Слышаться. Мені одчуваються речі дідусеві. Г. Барв. 367.
Відчу́дити, джу, диш, гл. Знахарскимъ, вѣдовскимъ способомъ вылѣчить. Прийшла біда до чудана, одчу́див він — очуняла. Чуб. V. 1164.
Відчу́стрити, рю, риш, гл. Отколотить, высѣчь.
Відчухма́рити, рю, риш, гл. Высѣчь, отодрать.
Відчухра́ти, ра́ю, єш, гл. 1) Отрубить, отдѣлить вѣтку отъ ствола. 2) = Відчухмарити.
