Наш брат не литвин, відьмувать не вміє. Рудч. Ск. II. 172.
Відьо́мство, ва, с. Колдовство, чародѣйство. Відьомства у рожденної відьми.... навчилась.
Відьо́мський, а, е. Свойственный, относящійся къ вѣдьмѣ. І зараз в горщичок наклали відьомських всяких розних трав. Котл. Ен.
Відьо́ха, хи, ж. = Відьма. На ню у нас подейкують, що вона таки відьоха. Зміев. у.
Відюга́, ги́, відюха́, хи, ж. Ув. отъ відьма.
Від'я́зувати, зую, єш, (ся), сов. в. від'яза́ти, яжу́, жеш, (ся), гл. = Відв'язувати, відв'язати, ся. Харьк.
Віже́ний, а, е. ? Нехай Бог милує всякого хрещеного та й попа віженого. Ном. № 8386.
Ві́жечки, чо́к, ж. мн. Ум. отъ ві́жки.
Віжки́, жо́к, ж. мн. Возжи. Тягну за віжки, тпрукаю, — нічого не вдію. Стор. I. 147. Ум. Віжечки.
Віз, во́за, м. 1) Возъ, телѣга. Род. мн. віз и возі́в. Чуб. VII. 401. Части воза: снасть, я́щик, коле́са, голо́блі или війя́ съ ярмо́м (см. все это Рудч. Чп. 249—250). Треба, як п'ятого колеса до воза. Ном. 9811. Привезено сіна тридцять віз. Екатериносл. у. Віз літерняќ. См. Літерняк. 2) Созвѣздіе Большой Медвѣдицы. Грин. I. 1. Мнж. 148. Віз на небі вниз повертавсь. Котл. Ен. VI. 20. Глянув на зорі, аж Віз уже докочується геть-геть. Кв. 3) Родъ карточной игры: свои козыри. КС. 1887. VI. 465. Підвезти́ во́за, візка́. Поддѣть, сдѣлать неожиданную непріятность. Ум. Візо́к, во́зик, візо́чок, во́зичок.
Візни́к, ка́, м. Возница, кучеръ. Гол. I. 50. Кучеревий візниче, поганяй воли швидче! Грин. III. 491. Ум. Візни́ченько. Велю коникам вівса дати, а візниченькам підождати. Грин. III. 548.
Візни́ка, ки, м. Кучеръ, возница. МВ. (О. 1862. III. 51). Послав свого візнику попитати дороги. Чуб.
Візни́ця, ці, м. = Візник. МУЕ. III. 114.
Візни́ченько, ка, м. Ум. отъ візни́к.
Візни́чий, чого, м. = Візник. Велю коникам вівса дати, а візничому підождати. Грин. III. 491.
Візо́к, зка́, візо́чок, чка, м. Ум. отъ віз.
Вій, во́я, м. Жмутъ хворосту при заплетаніи плетня. Мнж. 177. Полоса плетня (въ длину). Пліт маєш городити на сім воїв. Вх. Зн. 7. Ум. Війо́к. Мнж. 177.
Вій, ві́я, м. Миѳическое существо съ вѣками до земли.
Війї́на, ни, ж. Половина (по длинѣ) воловаго дышла. Міусск. окр.
Ві́йка, ки, ж. 1) Ум. отъ ві́я. Вх. Пч. I. 14. 2) = Віячка. Вх. Зн. 8. 3) Вѣялка. Славяносерб. у.
Війми́ти, млю́, ми́ш, гл. Отнять. Ще мені мачуха сорочки не вшила, вже мені мачуха здоров'я віймила. Гол. III. 274.
Війна́, ни́, ж. Война. Ум. Ві́йнонька, ві́йночка.
Війну́ти, ну́, не́ш, гл. Подуть, повѣять. Хатина чепурно вибілена, тепла та ясна, тиха та щасна, війнула на його якимсь теплим духом. Мир. ХРВ. 217. См. Вінути.
Війо́к, війка́, м. Ум. отъ вій, воя.
Ві́йсько, ка, с. Войско. Без гетьмана військо гине. Ном. № 751. Військо йде, як мак цвіте. Ном. № 4206.
Військо́ви́й, а, е. 1) Войсковой. Військовий писарь, суддя, осаула. Військова старши́на. Військову суремку в головах достягає. Макс. (1849) 18. 2) Военный. Військовий міністр Франції Гамбета. Ком. II. 15.
Війт, та, м. 1) Въ старой Украинѣ глава городского общества и предсѣдатель коллегіи судей въ старомъ украинскомъ городскомъ судѣ. Молодець же нашого міщанського роду, син нашого війта. К. ЧР. 296. Чия справа? — Війтова. — А хто судить? — Війт. Ном. № 2571. 2) Сельскій староста, сельскій старшина. Вже наш війт не буде більше ходити під вікнами та ззивати людей на панщину. О. 1862. II. 78. Тут десяцькі, соцькі, війти до мене пристали, що я з другого повіту, а паперу в мене нема. Г. Барв. 367.
Війте́нко, ка, м. Сынъ ві́йтів. Невже ви хочете, щоб за вашого війтенка батько силував одним одну дочку? К. ЧР. 297.
Війти́ха, хи, ж. Жена ві́йтова. Гол. IV. 450.
Ві́йтів, това, ве. Принадлежащій ві́йтові. Нема над ню і над війтову свиню. Ном. № 2517. Не війтова дочка, та до речі говорить. Ном. № 13059.
