Вікопо́мність, ности, ж. Незабвенность, достопамятность.
Вікува́ти, ку́ю, єш, гл. Проводить жизнь. Уже ж мені у тебе не вік вікувати, тільки одну та ніченьку переночувати. Мет. Паничі не вікуватимуть на чужині, приїдуть. МВ.
Віл, вола́, м. 1) Волъ. Ой воли ж мої та половії, чом ви та не орете? Нп. 2) Родъ дѣтской игры. Ив. 21. Ум. Во́лик, во́личок, во́лонько. Ой везут козака, везут козаченька та сірими волоньками. Гол.
Ві́лечко, ка, с. Ум. отъ ві́льце.
Ві́льга, ги, ж. 1) Мокрота, влага. 2) Пт. иволга. Ум. Ві́льженька.
Ві́льгий, а, е. Влажный, сырой. Вх. Лем. 399.
Ві́льгість, гости, ж. Влажность, сырость.
Ві́льго, нар. Влажно, сыро. Вільго в ті хижі. Вх. Лем. 399.
Вільго́та, ти, ж. Льгота, облегченіе; отсрочка. Зміев. у. Попроси, щоб дав вільготи хоч на три часи, щоб передумати мені, що в мене дома. Чуб. II. 18.
Вільго́тний, а, е. 1) Сырой, влажный. 2) Льготный, свободный.
Вільго́тно, нар. 1) Влажно, сыро. В хаті було сильно вільготно, і тії огірки зійшли. Чуб. II. 522. 2) Свободно.
Ві́льний и во́льний, а, е. Свободный, вольный. Прийди, прийди, божевільний, тепер мені вечір вільний. Грин. III. 652. Світ ві́льний, — не ві́льний (кому). Свободенъ, несвободенъ (кто). А чи її вбито, чи голову знято, а чи її світ не вільний ні в буддень, ні в свято. Грин. III. 560. На́че ті́льки йому́ світ ві́льний. Какъ будто только ему можно дѣлать что угодно. Ввійде в коршму і наче лиш йому світ вільний: ходить, руками розмахує, „водки“! крикне. Св. Л. 169.
Ві́льність, и во́льність, ности, ж. 1) Свобода, вольность. Левиц. Пов. 135. Служба вільности не тратить. Ном. № 10348. У вольності хоч віку дожити. КС. 1883. I. 44. Вольність народня. К. ЦН. 242. Ві́льности вжива́ти, зажива́ти. Пользоваться свободой. У нас невірні вольности вживають більш, ніж у вас. К. МБ. XI. 153. Волю ся в річці напити, але вольности зажити. Гол. III. 344. 2) мн. во́льности. Запорожскія земли. КС. 1883. IV. 769.
Ві́льно и во́льно, нар. 1) Свободно, вольно. І все, що лазить по долівці, і все, що вгору вільно лине. К. Псал. 327. 2) Можно. Дома я, каже, дома! Усе мені вільно. МВ. (О. 1862. III. 39). Що вільно панові, то не вільно Іванові. Ном. № 1005. Вільно собаці і на владику брехати. Ном. № 5197. Красти вільно, та б'ють більно. Ном. № 11057. Не ві́льно. Нельзя.
Ві́льха, хи, ж. Ольха. Betula almus. Сіла, пала галка на зеленій вільсі: не хилися, вільхо, бо й так мені гірко. Мет. 251. Ум. Ві́льшка. Волч. у.
Вільхо́вий, а, е. Ольховый. Наліг, як на вільхову довбню. Ном. № 10020.
Вільце́, ця́, с. = Вильце. Чуб. III. 196. МУЕ. III. 96, 100, 102. Нехай дівочки не прядуть, нехай Марусі вільце в'ють з хрещатого барвінку, з запашного васильку, з червоної калини для молодої княгині. Мет. 128. Ум. Ві́лечко.
Вільши́на, ни, ж. 1) Ольховое дерево. 2) Ольховая роща; соб.: ольховыя деревья. Стор. II. 142.
Ві́льшка, ки, ж. Ум. отъ вільха.
Ві́н, мѣст. Онъ. Він старшенький. МВ. II. 8. І брови йому чорні, і уста рум'яні, і станом високий. МВ. (О. 1862. III. 44).
Віне́ць, нця́, м. 1) Вѣнокъ. Грин. III. 271, 545. Ізвила вінець та пішла в танець. Ой де взялися буйнії вітри, скинули вінок у тихий Дунай. Мет. 2) Вѣнецъ. На главу йому корону, вінець щирозлотий. К. Псал. 47. 3) Обрядъ вѣнчанія; вѣнецъ. Одчини ворітця до конця, іде твоя сестриця од вінця. Мет. 170. Розчесав їй косу до вінця. Ном. № 8827. Що твоє дитя чувало? Під царським вінцем стояло, правою рукою шлюб брало. Мет. 171. 4) Дѣвство, дѣвственность. Зба́вити, розви́ти віне́ць. Лишить дѣвственности. Ум. Ві́нчик.
Ві́ник, ка, м. 1) Вѣникъ. Не шелести, як віник по хаті. Ном. № 3164. Пам'ятатиме до нових віників. Ном. № 3646. 2) Названіе вола, часто махающаго хвостомъ. КС. 1898. VII. 46. Ум. Ві́ничок.
Ві́ничок, чка, м. 1) Ум. отъ ві́ник. 2) мн. Раст. Artemisia scoparia Waldst. ЗЮЗО. I. 112.
