дина. Ум. Гарне́нький, гарне́сенький. Гарненький голосок, та чортова думка. Рудч. Ск. I. 18.
Гарни́к, ка́, м. Работникъ при возахъ. Левч. 135.
Гарні́йшати, шаю, єш, гл. = Гарні́шати.
Гарні́сінький, а, е. Очень хорошій, очень красивый. Левиц. I. 314.
Гарні́сінько, нар. Очень хорошо, очень красиво. Господи, як гарнісінько та веселісінько було. О. 1862. IX. ІІІ.
Гарні́ти, ні́ю, єш и гарні́шати, шаю, єш, гл. Дѣлаться красивѣе, хорошѣть.
Га́рно, нар. Хорошо, красиво. Як гарна молодиця, то гарно й подивиться. Ном. № 9003. Бачуть сестру гарно вбрану. Pauli. II. 11. Гарно грає. Рудч. Ск. II. 5. Царь подякує гарно. Рудч. Ск. II. 12. Ум. Гарне́нько, гарне́сенько. Поцілуйсь гарненько. Чуб. III. 44.
Гарню́к, ка, м. Красавецъ. Аф. 356.
Гарню́чка, ки, ж. Красавица. Аф. 356.
Гарню́сінький, а, е. = Гарні́сінький. Сам гарнюсінький же, як линок. Г. Барв. 234.
Гарню́сінько, нар. = Гарні́сінько.
Гарпуле́ць, льця, м. Колъ съ желѣзнымъ наконечникомъ, привязанный къ веревкѣ, другой конецъ которой прикрѣпленъ къ плоту; служитъ для остановки плота, для чего вбивается въ берегъ. Черк. у.
Га́рт, ту, м. Закалъ, закалка. Гарт твердий дав коваль. НВолын. у. Кромѣ прямого значенія, да́ти, завда́ти га́рту значитъ еще: задать кому. Ном. № 4180. Дамо їм гарту. Рудч. Ск. II. 123. Дасть він вам гарту. Св. Л. 283. Як поспіє пшеничка (= кукуруза), то собаки дадуть їй гарту. Кролев. у.
Гартівни́чий, гартовни́чий, чого. Производящій закалку.
Гарто́ваний, а, е. Закаленный, каленый. Списи гартовані. Шевч. 645.
Гартовня́, ні́, ж. Печь для обжиганія кирпичей. НВолын. у.
Гартува́ння, ня, с. Закаливаніе.
Гартува́ти, ту́ю, єш, гл. Закалять. Гартувати залізо. Чуб. I. 46. Шабельки гартують. Шевч. 131. Бідуючи, серце собі гартували. О. 1862. III. 25.
Гартува́тися, ту́юся, єшся, гл. Закаляться. Аф. 356.
Гарува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Запрашивать (цѣну, вознагражденіе). Як що не дуже багато будуть гарувати, то й поступайтесь: там рублів п'ять, ну хоть і десять, то вже давайте, а як що зацурують як дурень за батька, то йдіть у друге місто. ХС. VII. 421. См. Ґарувати. 2) Тяжело, безъ отдыха трудиться. Увесь вік гарував та загарував собі тільки п'ядь землі та домовину. (К. П. Михальчукъ).
Гару́ка, ки, об. Сварливый человѣкъ. Вх. Зн. 9.
Гару́катися, ка́юся, єшся, гл. Ссориться, браниться. Вх. Зн. 9.
Га́рфа, фи, ж. Арфа. По під ворітьми в гарфу грав. Млак. 73.
Гарцівни́к, ка́, м. 1) Ѣздокъ на лошади. 2) Шалунъ. 3) Плясунъ.
Гарцівни́ця, ці, ж. 1) Шалунья. На всю губу гарцівниця в людях і в господі. Мкр. II. 30. 2) Плясунья.
Гарцьо́вий, а, е. Вмѣщающій въ себѣ гарнецъ. Гарцьове відерко.
Гарцюва́ння, ня, с. 1) Скачка на лошадяхъ, рыстаніе, гарцованіе. 2) Бѣганье, скачки, шалости. 3) Пляска усердная.
Гарцюва́ти, цю́ю, єш, гл. 1) Скакать на лошадяхъ, наѣздничать, рыскать, гарцовать. На вороному коні гарцюєм. Шевч. 312. Батько веде того коня за недоуздок, а він так гарцює, копитами землю вибиває. Рудч. Ск. II. 112. 2) Бѣгать, скакать, шалить. Як хочете гарцювати, так ідіть на двір. Кобел. у. Іще сами як дівували та з хлопцями як гарцювали. Котл. Ен. III. 50. Бабина знай цілу ніч гуляє з хлопцями та крутиться і не раз так бувало, що гарцюючи і мички попалить. Рудч. Ск. II. 54. 3) Танцевать. Рудч. Ск. I. 75. Ріжуть скрипки і бандури, дівчата гопцюють; хлопці, піт аж льється з шкури, коло їх гарцюють Г. Арт. (О. 1861. III. 102).
Гарч, ча, м. Черная гадюка, Pelias berus. Желех.
Гарча́ння, ня, с. 1) Ворчаніе (о собакѣ). 2) = Гарикання.
Гарча́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) Ворчать. Собака гарчить. Рудч. Ск. I. 18. Чия б гарчала, а твоя б мовчала. Ном. № 3481. 2) = Гари́кати.
Га́рчє, чє, с. = Гарч. Вх. Зн. 9.
Га́рчик, ка, м. Ум. отъ га́рець.
Гарька́вий и пр. = Гарка́вий и пр.
