Гне́т, нар. Вдругъ, сейчасъ, тотчасъ. Гнет стовпами поставали. Гол. II. 714.
Гнету́ха, хи, ж. Лихорадка. Чи ти гнетуха, чи ти трясуха? Чуб. I. 119.
Гне́ть, нар. = Гнет. А ту гнеть потопа буде. Гн. I. 31.
Гнетю́чка, ки, ж. = Гнетуха. Черниг.
Гни́да, ди, ж. Зародышъ вши, гнида. Ном. № 1861. Ум. Гни́дка.
Гни́дник, ка, м. Вшивецъ. Ах ти гнидник! Лохв. у.
Гни́дявий, а, е. Вшивый. О. 1862. V. 41.
Гниле́ць, льця́, м. Болѣзнь личинокъ пчелъ: пораженіе ихъ грибкомъ Bacillus Preussi. Драг. 32.
Гниле́ча, чі, ж. Гниль. Там так смердить у ямі гнилеча: картопля, чи що, загнилась.
Гнили́й, а́, е́. 1) Гнилой, испорченный. Гнила капуста. Дров нарубав гнилих. Рудч. Ск. I. 124. 2) Гнилой, гніющій. Гниле болото. Гнила зіма. О. 1861. I. 322. 3) Гнила́ квати́ря. Третья четверть луны. Гнила кватиря — робить нічого не слід, бо буде порча. Чуб. I. 10. См. Гнилуша. 4) Гниле́ сло́во. Скверная брань.
Гнили́ця, ці, ж. Дикая груша, которую ѣдятъ только прогнившею. Ном. № 12217. Ум. Гнили́чка.
Гнили́читися, чуся, чишся, гл. О грушахъ: немного загниваться. Желех.
Гнили́чка, ки, ж. Ум. отъ гнили́ця.
Гнили́ччя, чя, с. соб. Гнилушки, истлѣвшія вѣтви и стволы деревъ. Желех.
Гни́лка, ки, ж. = Гнилиця. Желех.
Гнилля́, ля́, с. Гниль. Як прийде Ілля, то наробить у полі гнилля. Ном. № 476.
Гнилобо́кий, а, е. Со сгнившимъ бокомъ. Груші гнилобокі. Шевч. 178.
Гнилові́д, во́ду, м. Болото, поросшее сѣномъ и лѣсомъ. Вас. 206. Во мн.: Гнилово́ди. Незамерзающія болота. О. 1861. VIII. 93, XI. 114.
Гнилозу́бий, а, е. Съ гнилыми зубами. Десь вирескався гнилозубий, миршавий чоловічок. Мир. Пов. II. 66.
Гнилої́д, да, м., гнилої́да, ди, об. Скряга, скупецъ. Желех.
Гнилої́дити, джу, диш, гл. Скряжничать. Желех.
Гнилої́дник, ка, м. = Гнилоїд. Желех.
Гнилоо́кий, а, е. Съ больными, гноящимися глазами. Чуб. VII. 577.
Гнилу́ша, ші, ж. Третья четверть луны. Чуб. I. 11. См. Гнилий 3.
Гни́ль, лі, ж. Гниль. К. Іов. 55.
Гниля́к, ка́, м. Сгнившее растеніе.
Гниля́тина, ни, ж. Гниль. Розворушив ту гнилятину. Мир. Пов. II. 54.
Гниля́ччя, чя, с. соб. Сгнившія растенія, гниль.
Гни́пель (гнипля?), м. Часть ткацкаго станка: „рукоятка, которою вращаютъ передній навой при навиваніи основы“. Вас. 167.
Гни́сти́ и гни́ти, гнию́, є́ш, гл. Гнить. — Хліб гниє. — „Гниє, бо є; оттоді погано було б, як би гнисти нічого було. Ном. № 14155. Варево гниє. Чуб. I. 10. Хата пусткою гниє. Шевч. 401. Гниє в неволі, у кайданах. Шевч. 606.
Гни́хіть, тя, м. = Ніготь. Прил. у.
Гні́в, ва́, м. Гнѣвъ. Хай його гнів божий поб'є. Ном. № 3784. Не у гнів твоі́й жі́нці. Не во гнѣвъ будь сказано твоей женѣ. К. ЧР. 220. Гнів поклада́ти, положи́ти на ко́го. На свого старшого брата великий гнів покладав. АД. I. 187. Не положіть гніва́! А вона, невістка, такий уже гнів положила, що й обідати не увійшла. Грин. I. 33.
Гні́ванка, ки, ж. Гнѣвъ, ссора. Тут така була гніванка, що Господи, та й годі! Черниг.
Гні́вання, ня, с. Дѣйствіе гнѣвающагося, гнѣвное состояніе. Як вам не обридло те гнівання?
Гні́вати, ваю, єш, гл. 1) Гнѣваться, сердиться. Ой вернися, любе кохання, перестань гнівати. Чуб. V. 384. 2) Сердить, гнѣвить. А я ж його не гнівала, ні його родини; нехай його перепросить лихая година. Чуб. V. 189.
Гні́ватися, ваюся, єшся, гл. Гнѣваться, сердиться. Не гнівийся, дівчинонько, що я не займаю. Мет. 106.
Гніви́ти, влю́, ви́ш, гл. Сердить, раздражать, гнѣвать. Бога не гніви, а чорта не дрочи. Ном. № 5871.
Гніви́тися, влю́ся, ви́шся, гл. = Гніватися. Багатий тут на смерть гнівився. Котл.
Гнівли́вий, а, е. Раздражительный, склонный къ гнѣву, часто гнѣвающійся. Чогось Бог гнівливий на нас. НВолын. у. Очі гнівливі. МВ. II. 82.
Гнівли́вість, вости, ж. Раздражительность, склонность къ гнѣву. Желех.
