Го́л, ла, ле. Краткая форма отъ голий.
Голв'я́каж. = Гілляка. Пойшов дід у гай, вирубав поліно дров, прив'язав його до голв'яки.... що вітер повійне, погойдне те поліно, то воно об дерево й стукає. Чуб. II. 65.
Голдува́ти, ду́ю, єш, гл. Давать дань, быть въ ленной зависимости. Ей, Василю Молдавський, господарю наш волоський! Чи будеш за нас одностайне стояти? Будем тобі голдовати; коли ж ти не будеш за нас одностайне стояти, — будем иншому пану кров'ю вже голдувати. АД. II. 101. Царі Владиці всіх владик голдують. К. ПС. 8.
Голе́ндер, ра, м. Голландецъ.
Голе́ндерський, а, е. Голландскій.
Голе́ць, льця́, м. Раст. Avena nuda L., овесъ голый. Вх. Пч. II. 29.
Голе́ча, чі, ж. = Голота.
Голе́шник, ка, м. Игольникъ. Черк. у. Загубив свій голешник, той, що голки в йому держать. Новомоск. у.
Голи́борода, ди, м. Шутливое названіе великовозрастнаго ученика, брѣющаго уже бороду. Приходять аж три четвертокласники — все продауси та голибороди. Св. Л. 136.
Го́лий, а, е. 1) О человѣкѣ: обнаженный, нагой, голый. Не боїться мокрий дощу, а голий розбою. Гол. I. 49. Хоч голий та в поясі. Ном. 11190. Го́лий як бу́бон, як туре́цький святи́й. Совершенно голъ какъ въ прямомъ значеніи, такъ и въ значеніи 3-емъ. Ном. № 1522, 1523. 2) О предметѣ: лишенный обычнаго покрова, не покрытый, не занятый ничѣмъ, обнаженный. Обідрали до голої кости. Ном. № 11093. Голе дерево. Ном. Положив снопа на голому току. Рудч. Ск. I. 55. Положили Савку на голую лавку. Ном. № 11918. А ще на козаку, бідному нетязі, шапка-бирка — зверху дірка, хутро голе, околиці Біг має. ЗОЮР. I. 201. В другій руці голий меч. Гол. III. 44. 3) Бѣдный, голый. Біда нашим головам за панами голими. Ном. Нема голій школі волі, а то б догодила. Шевч. 369. 4) О хлѣбѣ: безостый, безъ усиковъ. Ячмінь з остюками і голий. О. 1861. IX. 192. 5) Го́ла го́лка. Игла безъ нитки. Черном. 6) Го́лий борщ, го́ла ю́шка. Одинъ борщъ одинъ супъ и больше ничего. Баба побігла і взяла коробочку ячменю на відробіток, щоб не гола юшка була. Г. Барв. 501. 7) Го́ла піч. Печь, изъ которой выгребены горящіе угли, чтобы сажать хлѣбъ. Грин. II. 18. 8) Родъ игры съ бросаніемъ палокъ. КС. 1887. VI. 475. Ум. Голе́нький, голе́сенький.
Го́лик, ка, м. = Голиш? Із голика не буде волика. Грин. I. 236.
Голина́, ни́, ж. Отборный зерновой хлѣбъ (кромѣ овса). Угор.
Голи́ти, лю́, лиш, гл. 1) Брить. Багатого і серп голить, а убогого і бритва не хоче. Ном. № 1600. 2) Лоб голи́ти. Брать въ солдаты. Прийшов указ лоби голить. Шевч. 591. Употребляется въ этомъ значеніи и только глаголъ съ дополненіемъ: в москалі́. Прошу собі волі — не дає і в москалі проклята не голить. Шевч. 417.
Голи́тися, лю́ся, лишся, гл. Бриться. Не милися, бо не будеш голитися. Ном. № 5479.
Голи́ця, ці, ж. Чистое поле, прочищенное отъ деревьевъ мѣсто. Угор. Іде дощик на голиці. Гол. IV. 574. 2) Кожа, съ которой облѣзъ, оборванъ мѣхъ. Константиногр. у. 3) = Гонишна сітка. Браун. 13.
Голи́ш, ша́, м. 1) Бѣднякъ, голышъ. Дайте цьому голишу хоч ложечку кулішу. Чуб. V. 583. Добре в кого є худібка…, а голиш все таки дзьобом сяде. О. 1862. IV. 106. 2) Раст. Salvia nutans L. ЗЮЗО. I. 135. 3) Камышъ, скошенный зимою. Мнж. 178.
Голі́вка, ки, ж. Ум. отъ голова.
Голі́вонька, ки, ж. Ум. отъ голова.
Голі́вочка, ки, ж. Ум. отъ голова.
Голівче́рева, нар. Вверхъ животомъ. Полт.
Голі́й, лія́, м. Брадобрей, цирюльникъ.
Голіна́тий, а, е. 1) Длинноногій. Вх. Зн. 11. 2) О деревьяхъ: имѣющій высокій голый стволъ съ коронообразной верхушкой. Подольск. Голіна́та капу́ста. Капуста, не образующая головки.
Голі́нка, ки, ж. Голень. Білий, мов голінка. Ном. № 8530. Уроки-врочища.... тут вам не стояти, за плечима не знобити, поперека не ломити, голінок і колінок не крутити. Мил. М. 39.
Голі́нний, а, е. 1) Удалой, бравый, рѣзвый. Голінний, завзятий чоловік. Шевч. 302. От дівка голінна, так так! Шевч. 310. 2) Способный къ чему. Він голінний до всього. Черк. у. 3) — до чо́го, на́ що. Охочій до чего, любящій что. Маруся голін-
