Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/363

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

рю́ється. Черниг. Не так живеться, як горюється. Мет. 246.

Горю́-дуб, горю́-ду́ба, м. Родъ игры. Чуб. III. 101. То же, что и горѣлки. Ив. 55.

Горю́ха, хи, ж. Горемычная. Чаще всего употребляется въ выраженіи: му́ха-горю́ха. А муха-горюха діжу місить. Чуб. III. 201.

Горю́чий, а, е. Горючій. Ясен — горюче дерево. Міусск. окр.

Горю́шний, а, е. Горемычный. Горюшний чоловік отой Тишко: Черк. у. Кобилку зараз припинив, бо страх горюшну заморив. Греб. 376.

Горя́к, ка́, м. Ударъ мячемъ вверхъ въ игрѣ въ гілки. КС. 1887. VI. 460.

Горя́ка, ки, м. и ж. Бѣдняга. Це тобі, горяко.... із дощок труну. Щог. В. 58.

Горя́льня, ні, ж. = Горільня. Колись іде Василь до горяльні. Рудч. Ск. I. 78.

Го́ряний, а, е. Гористый, возвышенный. Де буде країна висока, горяна, то.... Дещо.

Горя́нин, на, м. Горецъ, житель возвышенныхъ мѣстъ. Галиц.

Горяни́ця, ці, ж. На гіроньки по ягідоньки, на горяниці по полониці, у долину по калину. Мил. 161.

Горя́нка, ки, ж. Раст. Brunella grandiflora Moench. ЗЮЗО. I. 114. См. Горлянка.

Горя́нський, а, е. Горный, гористый. І на дніпровській Україні, і на горянській за кордоном. Морд. II. 31.

Горя́ч, ча, м. Жара, зной. Желех. В літі.... серед спеки та горяча, коли всі баюри повисихають.... Гн. I. 28.

Горя́чий и пр. = Гарячий и пр.

Горя́чка, ки, ж. Раст. Lychnis chalcedonica. Вх. Пч. II. 33.

Госа! меж. = Гей 2. Госа, хлопці, до ряду! Вх. Уг. 233.

Госа́ч, ча, м. Горячій волъ. КС. 1898. VII. 46.

Госока́, ки́, ж. = Осока. Чуб. III. 462.

Го́спідь, го́спода, м. = Господь. НВолын. у. Ум. Го́спідок. Госпідку любий, поможи мені. ЕЗ. V. 54.

Госпо́да, ди, ж. Домъ и хозяйство какой-либо семьи. Пішли до його господи, та й не застали його дома. Рудч. Ск. I. 192. Покинув матір і господу. Шевч. 525. Дівчинонько, пусти на господу! — Козаченьку, боюсь поговору. Чуб. V. 151. Ум. Госпо́донька.

Господа́ренько, ка, м. Ум. отъ господарь.

Господа́рик, ка, м. Ум. отъ господарь.

Господа́ричок, чка, м. Ум. отъ господарь.

Господа́рити, рю, риш, гл. = Господарювати. Нема там нікого, сам як прийде, сам і господарить як хоче. Драг. 81. Козаченьки в Волощині господарити хотять. Млр. л. сб. 183, 184.

Господа́рка, ки, ж. 1) = Господиня. Моя жінка велика господарка. Левиц. I. 432. 2) = Господарство 1 и 2.

Господа́рний, а, е. Занимающійся хозяйствомъ, хозяйственный. А дівка.... така господарна, що пари їй нема. Федьк.

Господа́рно, нар. Хозяйственно, по хозяйски. Як не гарно, то не господарно. Чуб. I. 243.

Господа́рство, ва, с. 1) Имѣніе, имущество, хозяйство. Не то господарь, що збереть господарство, а то, що готовоє задержить. Ном. № 10108. 2) Хозяйничанье, хозяйство. Привикай до господарства з молоду, не будеш знав на старість голоду. Ном. № 10100. 3) Хозяева, семейство. Курча як заспіва, віщує смерть кому з господарства. Ном. (Старець) у хаті бавить господарство кобзою. Ном. № 13664.

Господа́рський, а, е. Принадлежащій хозяину, владѣльцу, хозяйскій. Наймит.... каже: „десь господарські воли зайшли“. Ном. № 14052. Я, дурню, господарську роботу робила. Чуб. V. 1067.

Господа́рь, ря́, м. 1) Хозяинъ, владѣлецъ, глава въ домѣ. Де господарь не ходить, там нивка не родить. Ном. № 7162. Ой діти ж мої, да біда ж мені з вами, ой да що нема господаря над вами. Чуб. V. 855. 2) Титулъ прежнихъ князей Молдавіи и Валахіи. Оттоді то Василь молдавський, господарь волоський.... до.... кроля польського посилав. АД. II. 101. Ум. Господа́рик, господа́ричок, господа́ренько. Що ж місячик — то господарик, що сонечко — то господинька. Чуб. III. 461. Ой паночку, господаричку, а в чеській землі королем будеш. Гол. II. 30. Ой нема дома господаренька. Гол. II. 33.

Господарюва́ння, ня, с. 1) Хозяйничанье. Господарювання в дому. К. ДС. 6. 2) Господство, властвованіе.

Господарюва́ти, рю́ю, єш, гл. 1) Владѣть, хозяйничать. ЗОЮР. I. 97. А хто дома, той господарює. Нп. Та що ж з тієї хати, коли там господарює лихо та недоля. Левиц. I. 254. 2) Господствовать. Нехай над світом той господарює