ской. Громадських людей кликали цінувати. МВ. II. 203. Громадська земля. Громадська справа. Громадський суд. О. 1861. X. 55. Муж грома́дський. Членъ общества, представитель извѣстной его части, участвующій въ его рѣшеніяхъ. Г. Барв. 351. Кулишъ. Повѣсти. I. 185. Тогді ж то, не могли знати ні сотники, ні полковники, ні джури козацькії, ні мужі громадськії, що наш пан гетьман Хмельницький.... у городі Чигрині задумав, вже й загадав. Мет. 391.
Громадя́нин, на, м. Членъ грома́ди, членъ общества. Оце зібралися ми, панове-громадяне, про от що розсудить. Гліб. Хай буде громадянином тієї землі, де уродився й виріс. О. 1861. X. 150.
Громадя́нка, ки, ж. Женщина, принадлежащая къ обществу, къ міру.
Громадя́нство, ва, с. Общество, общественное тѣло, культурное общество. Не сумуймо про мизерну долю нашого українського народу; не журімося про те сиріцтво, у якому зостався і зостається він без первоцвіту свого громадянства. К. ХП. 130.
Громадя́нський, а, е. Общественный. Рудч. Ск. I. 26. Громадянське життя. К. Кр. 35. К. ХП. 135. Мусиш з пана чоловіком громадянським статись. К. ХП. 69. Не тільки що народньої, а нема в нас і громадянської гордощі. О. 1862. IX. 28. Наші пани, що повстали на Вкраїні з нових народних дуків, дбали про те, як би рідну мову підняти до.... громадянської поваги. К. ХП. 121.
Громадя́нщина, ни, ж. Общество, общественность. См. Громадянство. Закинене серед чужої нам громадянщини, серед чужоплемінного і чужоядного натовпу, слово наше ховалось тілько по невмірущих піснях. Шух. К. ХП. 135.
Громажі́ння, ня, с. = Громадіння. Шух. I. 172.
Грома́к, ка́, м. 1) Ретивый конь. Черк. у. 2) = Грімак. Спускався на громаку з високої гори. Мир. ХРВ. 241.
Грома́шик, ка, м. Раст. Hepatica triloba. Лв. 99.
Гро́мик, ка, м. Ум. отъ грім.
Громі́вка, ки, ж. Ель, подвергшаяся громовому удару. Скрипку роблять із ялиці-громівки, то б то з такої, що в неї грім ударив. ЕЗ. V. 194.
Громни́ця, ці, ж. Чаще во мн. Громни́ці. Праздникъ Срѣтенія (2 февраля). Чуб. I. 244. Коли на Громницю півень не нап'ється водиці, — то на Юр'ю віл не наїсться травиці. Ном. № 443.
Громни́чний, а, е. Относящійся къ празднику Срѣтенія. Чуб. III. 6.
Громовеня́, ня́ти, с. По народному повѣрью: маленькій громъ, какъ бы дитя грома. Поклоняю си тобі і всі твої силі, громам і громовенітам, тучам і тученітам. ЕЗ. V. 67.
Громови́й, а́, е́. 1) Громовой, относящійся къ грому. Да за тучами громовими сонечко не сходить. Чуб. V. 6. Буде нас Господь громовим огнем карати. АД. I. 334. Який я коштовний дом збудував, громовим пожаром пішов. Грин. III. 693. Громовий дощ. Мнж. 148. 2) Громова́ стрі́лка. Громовая стрѣла, иначе — чо́ртів па́лець. Вх. Пч. II. 28. 3) Громові свя́та, празники́. Рядъ посвященныхъ грому праздниковъ: съ 8-го іюля по 6-е августа; главные: Илля́ (20 іюля) и Паликопа (27 іюля). Мнж. 157. МУЕ. III. 48. Ум. Громове́нький. Пішов дощик громовенький а на той сад зелененький. Чуб. V. 178.
Громови́на, ни, ж. Электричество. Ця то сила й зоветься електричеством, або по нашому краще назвати громовиною, бо од неї бува грім. Ком. Р. II. 59.
Громови́ця, ці, ж. Гроза. Вх. Зн. 12. 2) Громовая стрѣла, белемнитъ. Вх. Зн. 12.
Громоту́ха, хи, ж. ? Зібралися мухи-старухи, славні громотухи. Грин. III. 666.
Громохма́рній, я, є. Окутанный, покрытый грозовыми тучами. У великих проповідників людської віри, чи вони сходили з громохмарньої гори у юдоль повсяденщини, чи.... К. ХП. 130.
Громоші́тися, шіюся, єшся, гл. Пренебрегать кѣмъ. Богач бідним сі громошіє. Фр. Пр. 95.
Грому́шина, ни, ж. Почва, усѣянная мелкими камешками. Подольск. г.
Грони́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Вязаться въ грозди. Ви, гроночки, не гронітеся. Мет. 176.
Гро́но, на, с. Виноградная кисть, гроздь. К. Псал. 187. Ум. Гро́ночко. Ви, гроночки, не гронітеся. Мет. 176.
Гро́т, та, м. То же, что и кіш въ мельницѣ (см. кіш 4)? А млинарь завола з тей новей млиниці: „насип там, дівчатко, до грота пшениці“. Гол. III. 252.
