Гроша́ччя, чя, с. соб. Деньги, деньга́. Тепер мужики позаводили грошаччя та й скуповують у панів землю. Кобел. у.
Грошва́, ви́, ж. соб. Деньги, деньга́. Грошви багацько мали. Грин. II. 182.
Грошеня́та, ня́т, с. мн. Деньжонки. Придбав сірома грошенят. Шевч. 588. Заробив убогий брат десь грошенят. Рудч. Ск. II. 139.
Гро́шик, ка, м. 1) Ум. отъ гріш. 2) Гро́шики. Деньги. З Німеччини йде, грошики несе. Чуб. III. 287.
Гроши́на, ни, ж. Монета. Мусить викинути на тарілочку дружкові грошину. МУЕ. I. 146.
Гро́ші, шей, ж. Деньги. Грошей багацько, а щастя мало. Ном. № 1434. Грошей — як у жида. Твор. пад. мн. гроши́ма и грі́шми. З грішми дурня-невігласа почитують. Ном. № 1431. Дурні́ гро́ші. Незаработанныя деньги, доставшіяся даромъ. РК. Левиц. В гро́ші йти́. Подниматься въ цѣнѣ. Кінь молодий в гроші йде, а старий виходить. Ном. № 10230. З гро́шей вихо́дити, гро́ші губи́ти. Падать въ цѣнѣ. Старий (кінь з грошей) виходить. Ном. № 10230. Коралі свої гроші не гублять. Подольск. Гро́ші відка́зувати. Кромѣ прямого значенія (завѣщать деньги) — быть въ предсмертной агоніи.
Грошови́й, а́, е́. Денежный. Грошові податки. Грошове́ ві́йсько. Наемное войско. Грошови́й коза́к. Наемный козакъ (для войны). К. ЦН. 226. Ходив війною з козацтвом грошовим. К. МБ. II. 121.
Грошови́тий, а, е. Зажиточный. Ном. № 13658. Деякі між ними й дуже багаті і грошовиті. Стор. II. 154. Черевань був тяжко грошовитий. К. ЧР. 4.
Грошозапло́д, да, м. Копящій деньги. Ном. № 7116. Хто хоче полюбить суддю-грошозаплода, про його роспитай панів, а не питай у простого народа. Греб. 365.
Грошоло́в, ва, м. Гоняющійся за прибылью, за деньгами. Панські окономи, людські п'явки безсердечні, дрібні грошолови. К. Досв. 213.
Грошолю́б, ба, м. Любящій деньги, сребролюбецъ. Грин. I. 43.
Грошолю́бка, ки, ж. Любящая деньги.
Грошшя́, шя́, с. соб. Деньги, деньжата. Дав йому грошшя нещисленного. Чуб. III. 271.
Гру́ба, би, ж. Печка для отапливанія, комнатная печь. Чуб. VII. 382. Принеси цеглинку, або кахлю з груби. Шевч. 310. Товстий такий, як груба. Рудч. Ск. II. 201. Ум. Гру́бка.
Грубеле́зний, а, е. Очень толстый. Намацав грубелезного стовпа мурованого. Гн. I. 35.
Гру́бий, а, е. 1) Толстый. Грубе дерево. Дай голому сорочку, а він каже, що груба. Ком. II. № 745. Було собі два попи здорових і грубих. Чуб. II. 335. Гру́ба. Беременная. Жінка груба. 2) Грубый. Як що грубе скажеш.... ЗОЮР. I. 12. 3) Груби́й. Плохой. Изъ уваженія къ „свято́му хлі́бу“ очень часто выражаются: груби́й хліб вмѣсто пога́ний. Як де на луках, то й добрі жита, а на царині — і Боже, які грубі. Кобел. у. Сравн. степ. гру́бший и грубі́ший.
Грубия́нство, ва, с. Грубость; грубіянство. Прохали простити їх грубиянство. Г. Барв. 170. Грубиянство дике. К. ЦН. 292.
Грубия́нський, а, е. Грубый; грубіянскій. Грубиянський вираз. К. Кр. 13.
Гру́бка, ки, ж. Ум. отъ груба. Вас. 193.
Грубни́й, а́, е́ = Грубий. Там грубна така корова. Черниг. Ум. Грубне́нький. А він (комисар) був невеличкий, да грубненький. ЗОЮР. I. 71.
Гру́бний, а, е. Относящійся къ печкѣ, печной. Грубна кагла.
Гру́бник, ка, м. 1) Истопникъ. Рудч. Ск. II. 84. Лукаш. 37. Служили.... по лазнях грубниками. К. ЧР. 258. 2) = Пригрубник? (Чорт) до дяка просився в грубник жить. Боровик. 57. См. Пригрубник.
Гру́бниця, ці, ж. Истопница. Хоч би була сорочку білу наділа та вмилась, а то як та грубниця. Рудч. Ск. II. 46.
Гру́бний, а, е и гру́бній, я, є. Относящійся къ печкѣ, печной. Зміев. у. Грубня печина. Харьк.
Гру́бнути, ну, неш, гл. Толстѣть, дѣлаться толще. Дерево грубне. Вх. Лем. 405.
Гру́бо, нар. Толсто. Перо грубо пише. Каменец. у.
Грубу́ля, лі, ж. Толстуха. Мати грубуля, дочка товстуля, а син кучерявий. (Загадка: печь, огонь, дымъ). Ном., ст. 299, № 301.
Гругу́рати, раю, єш, гл. = Мурчати. Волынск. г.
Гру́д, да, м. Возвышенность, холмъ. Ум. Грудо́к. На грудку як посіє, то буде картопля. НВолын. у. Грудо́чок. Ой у лісі, в Берестечку, там стояла коршомка на грудочку. АД. I. 116.
Гру́да, ди, ж. 1) Комокъ, кусокъ. За
