Де́реш, ша, м. Чалая лошадь, чалий волъ.
Дерешува́тий, а, е. 1) Чалый. НВолынск. у. 2) Дерешува́тий шлях. Дорога, покрытая шероховатымъ съ дырами льдомъ. Черкас. у.
Де́ржава, ви, ж. 1) Прочность, крѣпость. Нащо продовбав таку велику дірку? Мало де́ржави буде, т. е. вслѣдствіе большихъ размѣровъ дыры, окружающее ее дерево будетъ слишкомъ тояко и потому не прочно, не будетъ держать. То-же говорится о планкѣ, напр., если ее слишкомъ вытесать въ какомъ-либо мѣстѣ: тогда тамъ „буде мало де́ржави“. Кременч. у. 2) Помѣстье; владѣнія. Батько вмер, так він і зостався хазяїном на всій де́ржаві. ЗОЮР. II. 61. 3) Чаще съ удареніемъ на второмъ слогѣ. Государство. 4) Власть. Хлоп у нас розумів панську волю і силу не так, як тут, на сьому безлюдді. То була де́ржава, справді держава. Хата 139. За твоєї де́ржави як буде — побачимо. НВолынск. у.
Держа́вець, вця, м. Помѣщикъ; владѣтель. Хата, 135. Городова ж козацька старши́на за коронного гетьмана, за старост, за державців і їх намісників і орандарів руку тягла. К. ЧР. 10.
Держа́вник, ка, м. Государственный человѣкъ. К. Дз. 172.
Де́ржаво, ва, ср. То же, что и держава 1, а также вообще то, что помогаетъ держаться, удерживаться вмѣстѣ. Нема соломі держава доброго, тим і сунеться з криші: треба приту́жити. Волч. у.
Де́ржавський, а, е. Помѣщичій, владѣльческій. А ворота у Череваня не простиї, а державськиї. К. ЧР. 5.
Держа́к, ка́, м. 1) Рукоять, ручка; эфесъ; древко у метлы, вилъ и пр. Мнж. 179. Шух. 224, 228. МУЕ. III. 30. Подай держак од лопати свата привітати. Лукаш. 133. 2) Нижняя часть кужівника. Шух. I. 307. Ум. Держачо́к. Коло скрині лежав замок та держачок від простих ножиць, що овець стрижуть. Екатер. у.
Де́ржално, на, с. Рукоятка, ручка. Ном. стр. 287. Мир. ХРВ. 9. У топора — топорище. Сим. 24.
Де́ржало, ла, с. = Держално. Ум. Де́ржальце.
Держа́ння, ня, с. 1) Держаніе. 2) Обладаніе, владѣніе.
Де́ржанце, ця, с. Ручка у ложки и т. п. Уже Катруся ізломила у своїй ложечці держанце.
Держа́ти, жу́, жи́ш, гл. 1) Держать. 2) Имѣть у себя, держать. Нащо, мати, нащо, мати, собаки держати, коли наші сусідоньки уміють брехати. Млр. л. сб. 68. 3) Содержать, держать въ извѣстномъ состояніи. Держи відерце що-день біленьке, да й водицею повненьке. Мет. 224. 4) Удерживать, держать. Язиком що хоч кажи, а руки при собі держи. Ном. № 3819. 5) Соблюдать, охранять, исполнять. І рече Бог до Оврама: оце ж мусиш ти мій завіт держати. К. Св. П. I. кн. Мус. XVII. 9. Князя Вишневецькі держали православну віру. Стор. М. Пр. 62. 6) Терпѣть, выносить. Великі гріхи Бог держав. 7) Останавливать бѣгущаго. Держи зло́дія! 8) Содержать въ арендѣ. Він держить цю землю вже п'ятий рік. 9) Содержать, держать. Дівка Ориночка перевіз держала, святий вечір! Перевозила царів та панів, та отецьких синів. Мет. 333. 10) Быть женатымъ на. Іван держить Степанову сестру. Борзенск. у. 11) Держа́ти гро́ші. Имѣть чьи деньги на процентѣ. Він держить гроші отії пані, та думка була затахлувати, так ні, віддав. Лебед. у. 12) Держа́ти одка́з. Отвѣчать. Я сам буду одказ держати. МВ. I. 133. 13) Держа́ти страж. Быть на часахъ. Як стояли ми в Кийові, то я з другими страж держав. ЗОЮР. I. 77. 14) Держа́ти у голові ро́зум до́брий. Быть благоразумнымъ, разсудительнымъ. Не потурай, дівчинонько, моїй розмовонці, держи сама розум добрий в своїй головонці. — Держала б я розум добрий да впустила в воду, не вповала на худобу, а на його вроду. Мет. 83.
Держа́тися, жу́ся, жи́шся, гл. 1) Держаться. 2) Придерживаться, держаться. Держись берега! Ном. № 3359. Держися війська все середнього. Чуб. III. 271. Наперед не виривайся, ззаду не зоставайся, середини держись. Ном. № 5862. Держись за землю! Ном. 6643. — ха́ти. Бывать, быть дома. Я для тебе недобрим був чоловіком: як не лежав, то ходив, або й хати не держався. Св. Л. 97—98. Дітвора й хати не держалась — розбрелись, хто куди попав. Св. Л. 175. — голови́. Удерживаться въ головѣ. Антосьо слухав сю мову, а вона йому й голови не держалась. Св. Л. 191. 3) Не отступать, не сдаваться, держаться. Держись, козаче, отаманом будеш.
