Ном. 4) Поддерживаться, имѣть опору. Пани мужиками тільки й держуться. 5) Находиться, пребывать. Зімою риба держиться на дні. Держа́тися ку́пи. Быть вмѣстѣ. Таке́, що й ку́пи не держи́ться. Несообразность. Вигадаєте таке, що й купи не держиться. Левиц. Пов. 186.
Держа́чка, ки, ж. Перила. Угор.
Держачо́к, чка́, м. Ум. отъ держак.
Де́рживо, ва, с. Иждивеніе, содержаніе. Мати живе на його держиві.
Де́ржівно́, на́, с. 1) = Держално. Шух. I. 164, 214, 166. 2) Часть мотовила. Шух. I. 150. 3) Часть ботелева. Шух. I. 215. 4) = Держак 2. Шух. I. 148.
Держки́й, а́, е́. 1) Цѣпкій, липкій. Глина держка, добра для муру. Міус. окр. 2) Стойкій, устойчивый; о суднѣ также: поднимающій много грузу. Це держкий човен: хоч би ми й усі посідали, то здержить. Харьк. г.
Дерзки́й, а́, е́. Упругій, жесткій. Трава дерзка, трудно тепер її косити. Сквир. у.
Дери́люд, да, м. Обдиратель, грабитель. Рк. Левиц.
Дери́нник, ка, м. Раст. Rubus caesius. Лв. 101.
Дери́хвіст, хвоста, м. Хвастунъ, задира, фатъ. Сквир. у.
Дері́зний, а, е. Задеристый.
Дері́й, рія́, м. 1) = Дерун. Бога роди! І в Харькові в палаті добрі дерії. Харьк. 2) Напильникъ. Черном. 3) Тотъ, который деретъ овечью шерсть.
Дері́ння, ня, с. Рваніе. НВолын. у.
Дерка́ч, ча́, м. 1) Коростель (птица). Rallus crex. А в очереті та деркач дере, пусти, мати, на юлицю, бо аж плач бере. Лавр. 32. 2) Вѣникъ безъ листьевъ, голикъ. Баба вловила, в міх положила, деркачем била. Ном. № 9627. 3) Названіе вола тонкаго и высокаго, съ подтянутымъ животомъ. КС. 1898. VII. 46. 4) Трещетка вѣтряная или ручная для спугиванія птицъ въ огородѣ или саду. Части ручн. деркача: па́льки, карбо́ваний вало́к, фіст. Шух. I. 112, 166, 167. 5) Родъ игры съ трещеткой. Ив. 43. Ум. Дерка́чик.
Деркача́, ча́ти, с. Птенецъ коростель. Ум. Деркача́тко, деркача́точко.
Дерка́чик, ка, м. Ум. отъ деркач.
Деркачиня́, ня́ти, с. = Деркача.
Дерка́читися, чуся, чишся, гл. Истираться (о вѣникѣ). Уже віник деркачиться.
Дерки́й, а́, е́. Шероховатый. Вх. Зн. 14.
Деркоті́ти, кочу́, чеш, гл. Издавать звукъ дер-дер. Деркач деркоче. Колесо в возі деркоче. Деркотіли деркачі. Стор. МПр. 2.
Дерни́на, ни, ж. Кусокъ дерна. Стор. МПр. 111. Неси оці дві дернині. Кіев.
Дерни́ння, ня, с. 1) Мѣсто, поросшее дерномъ. 2) Торфъ. Черкас. у.
Дерни́ця, ці, ж. 1) Четвероугольникъ вырѣзаннаго для корма маленькихъ гусей дерна. 2) Доска. Ой і казав пан Каньовський дерниць накупити, молодої Бондарівні домовину збити. Чуб. V. 428.
Дерно́вий, а, е. Выложенный дерномъ.
Дернува́ти, ну́ю, єш, гл. Обшивать дерномъ, выкладывать дерномъ. Рк. Левиц.
Дерну́ти, ну́, не́ш, гл. одн. в. отъ дерти. 1) Рвануть. 2) Взять лишнее. Мусили вдаватись до сусідських попів. А чужий панотець, як чужий пан, як дерне, то аж пальці знати. Св. Л. 126. 3) Сильно побѣжать. Насилу живий вирвався! Як дерне!… Рудч. Ск. I. 3.
Дерню́ка, ки, ж. = Дернина. НВолын. у.
Дерня́, ні́, ж. = Дернина.
Дерону́ти, ну́, не́ш, гл. = Дернути. Як схоплю борону, та за ним дерону. Харьк. г.
Дерри́на, ни, ж. Въ Херсонской и Екатеринославской губ. выраженіе для означенія кустарниковъ, состоящихъ изъ терновника, боярышника, шиповника и ежевики. Закр.
Де́рти, деру́, ре́ш, гл. 1) Разрывать на части, драть. Так дере одежу що страх. Харьк. у. 2) Сдирать, срывать. З одного вола двох шкур не деруть. Ном. № 7472. 3) Грабить. Гайдамаки дерли народ років, може, з десять, аж мандебурія стала. ЗОЮР. 135. 4) Требовать лишнее; брать взятки. У поліції деруть і тепер так, як дерли і перше. 5) Драть, царапать. Проханий кусок горло дере. Ном. 6) Де́рти горобці́в, ластовеня́т и пр. Разорять гнѣзда воробьевъ, ласточекъ и пр. А ти б хотів, щоб інститутки горобців дерли та учились мужичих казок? Левиц. Пов. 151. 7) Де́рти го́рло. Сильно кричать. 8) Де́рти крупи́. а) Превращать зерно въ крупу посредствомъ жернововъ. б) Рождественская игра. О. 1862. IV. 87. 9) Дерка́ч дере́. Коростель кричитъ. 10) Де́рти о́чі. Лѣзть въ глаза. Як сниться хто з померших, то треба на часточку да-