ти, щоб очей не дерло. Ном. № 287. 11) Де́рти пі́р'я. Обрывать бородки перьевъ. Усю зіму пір'я дерла — так надокучило, за те подушки м'які будуть. Васильк. у. 12) Обдирать кору деревьевъ. Лика дерти. Ой як підемо у щирі бори да берестоньку дерти. Мет. 466. 13) Де́рти го́лову. Задирать, поднимать голову. (Кінь) дере вгору головоньку. Нп. 14) — во́вну. Чесать шерсть щеткой съ проволочными крючками. Вас. 152. 15) — мур. Приходить въ отчаяніе. Мати мур дере, в землю вбивається: „Утопила я й твою, й свою головоньку“. Г. Барв. 264. 16) Бѣжать сильно. Я берегом деру. Г. Барв. 314.
Де́ртися, деру́ся, ре́шся, гл. 1) Разрываться на части, рваться, драться. У матері пазуха дереться дітям ховаючи, а в дітей пазуха дереться од матері ховаючи. Ном. № 9225. 2) Карабкаться. Дереться на стіну. Васильк. у. Дратися на гору. Мет. 167. 3) О кошкѣ: царапаться. Кішка на мішок дереться — на вітер. Грин. I. 11.
Де́рти́ця, ці, ж. 1) = Драни́ця. 2) = Те́ртиця.
Дерти́чний, а, е. 1) Изъ драницы. 2) Дощаной.
Дерть, ти, ж. Крупно смолотая мука для корма скота. Мнж. 166. Сіль дають у нас вівцям весною раннєю, мішають з борошном, або дертю з ярого жита, а як нема, то й озиме жито годиться. О. 1862. V. Кух. 35.
Дертя́ний, а, е. Изъ дертʼи.
Деру́н, на́, м. 1) Грабитель. Піп-дерун дере і з живого, і з мертвого. Чуб. То такий дерун, що з Христа зняв би. Ном. № 7409. 2) Взяточникъ. 3) Чесальщикъ шерсти. Вас. 152. Ум. Деруне́ць. Чуб. V. 1164.
Деручки́й, а́, е́. Умѣющій ловко вскарабкиваться. Константиногр. у.
Дерча́к, ка́, м. Насѣкомое изъ породы кузнечиковъ.
Дерча́ння, ня, с. Дребезжаніе. Харьк.
Дерча́ти, чу́, чи́ш, гл. Дребезжать, трещать. Харьк.
Дерю́га, ги, ж. = Дерга. Пропила дерюгу на Мусійову наругу, а Мусій кучеряв та дерюгу викупляв. Ном. № 12553.
Деря́ба, би, м. Пт. Соя, Corvus glandarius. Ум. Деря́бонька.
Деря́бка, ки, м. Раст. Подмаренникъ, Galium aparine.
Деря́бонька, ки, ж. Ум. отъ деряба.
Де́сбіч, нар. По правую сторону. Закр.
Десбі́чний, а, е. Направо лежащій. Желех.
Де́сна, ни, ж. Десница, правая рука. Не дарма звав її своєю десною. Стор. МПр. 97.
Десни́й, а́, е́. Правый.
Де́спо́т, та, м. Деспотъ. Вони брати і христіяне, а ти собака, людоїд, деспот скажений. Шевч. 606.
Деспоти́зм, му, м. Деспотизмъ. Левиц. Пов. 12, 67.
Деспоти́чний, а, е. Деспотическій. Натура.... груба, дика й дуже деспотична. Левиц. Пов. 7.
Де́споцтво, ва, с. Деспотизмъ. К. Кр. 17, 31. К. ХП. 10. Біда, як дика сила деспоцтва та викличе з пекла дику силу рабства. К. ХП. 39.
Десь, нар. 1) Гдѣ-то; куда-то; откуда-то. Десь моя дитина на чужій стороні, та нема од неї вісти. Нп. Смерть з морозом танцювала, танцювала і співала, і за море десь почвалала. Чуб. III. 180. Ой берегом плавала лебедочка з лебедем. Десь ся взяла чорнявая воду брати, взяла тії лебедята заганяти. Чуб. V. 7. 2) Вѣроятно, должно быть. Десь ти мене, моя мати, в церкву не носила, що ти мені, моя мати, долі не впросила. Млр. л. сб. 313. Йому десь кислиці сняться. Ном. № 8795. Що то десь розумний! Кв. Батьку козацький! десь ти сам боїшся і нас козаків страшишся. Макс. (1849) 45. Ой, татоньку, мій голубчику, десь я тобі да докучила. Мет. 155. 3) Десь-то. Вѣроятно. Ангели десь-то, не люде, засвітили так всюди. Чуб. III. 329.
Десь-и́нде, нар. Гдѣ-то въ другомъ мѣстѣ. Десь-инде живе, і не побачиш її. Сим.
Десь-не-десь, нар. 1) = Де-не-де. Чисте місце, тільки десь-не-десь поростицювані вишеньки та квітки. Сим. 202. 2) Гдѣ-то. Десь-не-десь є на чистому полі, на роздоллі криниця води. ЗОЮР. II. 53.
Де́ся, нар. Гдѣ ни, откуда ни. Деся взялася да із моря синя хвиля. Мет. 101.
Де́сятеро, чис. Десять душъ, штукъ. К. Св. П. I. кн. М. XVIII. 32. У-де́сятеро. Десятерицею, въ десять разъ. У-десятеро їм відплатимо за наші біди. Сніп. 48. Може в-десятеро більш, ніж вони були винуваті. ЗОЮР. I. 285.
