Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/420

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Деше́вший, а, е. Сравн. ст. отъ деше́вий. Болѣе дешевый. Та коли б же то шукати, де хліб дешевший. Кв. II. 22.

Дешперува́ти, ру́ю, єш, гл. Отчаяваться. Закр.

Де́шпіт, поту, м. Дебошъ, скандалъ. Удався моторний на всякий дешпіт. Полт. Аби йому погуляти та поспівати, наробити дешпоту. Мир. ХРВ. 348.

Де́щиця, ці, ж. Кой-что, нѣчто. О. 1861. XI. Кух. 23. От ми хочемо росказати дещицю про місяць. Дещо. 59. Не вважайте собі на те, що ми невидющі люде, письма не читаємо, а й ми собі дещицю знаємо. Екатериносл. г.

Де́що, мѣст. Кой-что, нѣчто. Я маю дещо братові переслати. МВ. I. 28. В селі довго говорили дечого багато. Шевч. 74. Погомоніли де про що і розїхались. Хата.

Де́як, нар. Кой-какъ. Торік ще деяк жили, а тепера й овсі без хліба зостанемось. Екаторин. г.

Де́який, а, е. Кой-какой, нѣкоторый. Инший легко робить та хороше ходить; а деякий робить, то й піт крівавий його 'бливає, нічого не має. Ном. № 1691. Забравши деяких троянців, осмалених як гиря ланців, п'ятами з Трої накивав. Котл. Ен. I. Сонечко позлизує сніг де з яких горбиків на піску. Кв.

Дє́, меж. Восклицаніе, которымъ останавливаютъ бодающагося вола. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.

Дєдик, ка, м. Ум. отъ дєдьо.

Дєди́на, ни, ж. Село. Піде Марта, піде на другу дєдину. Гол. IV.

Дє́дьо, дя, м. Отецъ. Ум. Дєдик. Ой прийшла я до дєдика, дай но, дєдю, воли. Гол. III. 378.

Дж! меж. выражающее звукъ отъ взмахиванія розгой, хлыстомъ.

Джа! меж. 1) Цыцъ! Смирно! Їжте, гості, а ви, діти, джа! 2) Подражаніе звуку розги при ударѣ, а потому употребляется въ разговорѣ съ дѣтьми въ значеніи удара розгой. Аф. 376.

Джаворок, рка, джаворонок, нка, м. = Жайворонок. Вх. Лем. 409.

Джаву́р, ра, м. Гяуръ. К. МБ. X. 10. К. Бай. 149.

Джа́рка, ки, ж. = Чарка. А я йому джарку вина, меду дві. Гол. II. 579.

Джбан, ну, м. Жбанъ. Червоної міді джбан.... зостав на варенуху. Г. Барв. 179. Хоч на мені жупан дран, єсть у мене грошей джбан. Млр. л. сб. 254.

Джвя́кати, каю, єш, одн. в. джвя́кнути, ну, неш, гл. 1) Чавкать. 2) Ударить сильно. Я його як джвякнув!… Мирг. у. Слов. Д. Эварн.

Джвя́кнутися, нуся, нешся, гл. Упасть сильно, хлопнуться, удариться при паденіи. Оце так джвякнулась, трохи кісток усіх не поламала. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.

Джгут, та́, м. 1) Платокъ или что нибудь другое свернутое на подобіе веревки, жгутъ. Макс. (1849) 60. 2) Родъ игры въ карты. КС. 1887. VI. 471. Гуляти у джгута. Ум. Джгуто́к.

Джгуто́вий, а, е. Жгутовый.

Джгуто́к, тка́, м. Ум. отъ джгут.

ʼДже, нар., сокращ. изъ адже. Вѣдь. Употр. преимущественно послѣ а: Та 'дже ж у старого Лемішки є брат. Левиц. Пов. 329.

Джегерь, ря, м. Хватъ, щеголь. Харьк. (А. Павловъ).

Джегере́лі, ль, ж. мн. = Джереґелі. Джегерелі і дрібушки ще не поросплітались, тільки довга коса.... позлипалась запеклою кров'ю. Стор. МПр. 9.

Джеджелу́ха, хи, ж. = Дженджеруха. Е, у неї в хаті там так чисто та славно. Вона така джеджелуха, шо на все село. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.

Джеджо́ра, ри, ж. Соя, сойка, Corvus glandarius. Вх. Зн. 14.

Джеджу́литися, люся, лишся, гл. Кокетничать, хорошиться.

Дженга́лити, лю, лиш, гл. Кусать (о комарахъ). Об спасівці не можна через мухи заснуть, бо дуже кусаються, а тепер через бісової віри комарі: так дженгалять — аж-аж-аж! Конотоп. у.

Дженджерува́ти, ру́ю, єш, гл. ? А шо, поїзд скоро піде? — Е, ні, не скоро. — А то ж якийсь біга. — Та то він дженджерує. (Говорилось о маневрировавшемъ поѣздѣ). Харьк. г. Слов. Д. Эварн.

Дженджеру́ха, хи, ж. Чистуха, щеголиха, франтиха. Ой за гаєм, гаєм, гаєм зелененьким, там орала дженджеруха воликом чорненьким. Чуб. V. 1112.

Дже́нджик, ка, м. Франтикъ, щеголь. Чортів дженджик. Ном. № 3556.

Дженджури́стий, а, е. Щеголеватый, кокетливый. Цур тобі, пек тобі, яка дженджуриста: я купив їй личман, ще хоче й намиста. Чуб. V. 105.