До́кладка, ки, ж. Острота насмѣшка. Стіпний на докладки. Ном. № 12899. Почну.... глузувати.... Вже на докладки я лихий. Кв.
Докладне́нько, нар. Ум. отъ докладно.
Докла́дний, а, е. Обстоятельный, подробный, точный.
Докла́дність, ности, ж. Обстоятельность, точность; подробность въ изложеніи.
Докла́дно, нар. Обстоятельно, подробно, точно. Ум. Докладне́нько. Він на все докладненько з ласкою одвітував. Г. Барв. 151.
Докла́сти. См. Докладати.
Докли́катися, чуся, чешся, гл. Дозваться. Кликала батенька, не докликалася. Чуб. V. 101.
До́кля, нар. Пока. Не женися, Шугаїку, доклясь молоденький. Гол. III. 403.
Доко́вувати, вую, єш, сов. в. докува́ти, ку́ю, є́ш, гл. 1) Доковывать, доковать. 2) Оканчивать, окончить кукованье (о кукушкѣ).
Доко́ли, нар. = Доки. Доколи, Господи, забудеш мене в напасті до кінця. К. Псал. 26.
Доколи́шній, я, є. По какое время существовавшій; когда то бывшій.
Доколі́нниці, ниць, ж. мн. Родъ длинныхъ чулокъ у гуцуловъ. Гол. Од. 72.
Доколі́нчитися, чуся, чишся, гл. Побить до того, что.... Колінчив я, колінчив дурне порося, да й доколінчивсь, що там і здохло. Г. Барв. 315.
Доколо́ти, ся. См. Доколювати, ся.
Доко́лювати, люю, єш, сов. в. доколо́ти, лю́, леш, гл. Докалывать, доколоть. ЗОЮР. I. 76.
Доко́люватися, лююся, єшся, сов. в. доколо́тися, лю́ся, лешся, гл. Докалываться, доколоться.
Докомпоно́вувати, вую, єш, сов. в. докомповува́ти, ну́ю, єш, гл. Оканчивать, окончить сочиненіе, произведеніе. Я докомпоновував „Чорну Раду.“ К. ХП. 10.
Докона́ти, на́ю, єш, гл. 1) Довести до послѣдней крайности, доканать. Я знаю, братці, рознеслась чутка, що вороги Лисенка доконали, закатували голодом в темниці. Сніп. 45. 2) — свого́. Добиться, достигнуть какой либо цѣли. Та вже бим рачки ліз, а свого доконав. Ном. № 3332. Мушу доконати свого. НВолын. у. 3) — свого́ сло́ва. Сдержать свое слово. А чому ж ти свого слова не доконала? Казала, що зробиш та й ні. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Ти, Марусю, неправду сказала, свого слова та й не доконала. Грин. III. 235.
Докона́тися, на́юся, єшся, гл. Убѣдиться, испытать. Я вже цім доконався. НВолын. у. Я вже тебе доконався, який то ти. НВолын. у.
Доконе́чне, нар. Обязательно, непремѣнно. А той доконечне щоб співати. Чуб. Та він доконешне був у селі. Уман. у. Доконечне треба. О. 1861. VI. 77.
Доконе́чний, а, е. Обязательный, непремѣнный.
Доконтетува́ти, ту́ю, єш, гл. Докормить, прокормить до какого либо времени. Віл той, шо встав, каже.... „Хазяїн наш шось дуже мало паші має. До весни ще далеко, — чим він нас доконтетує до весни? Драг. 3.
Доконча́ти, ча́ю, єш, гл. = Докінчати.
Доко́нче, нар. = Доконечне. Дещо. 99. Доконче привезу (книжок). Левиц. Пов. 209.
Докопа́ти, ся. См. Докопувати, ся.
Доко́пувати, пую, єш, сов. в. докопа́ти, па́ю, єш, гл. Докапывать, докопать. Ями докопаю. Мет. 2.
Доко́пуватися, пуюся, єшся, сов. в. докопа́тися, па́юся, єшся, гл. Докапываться, докопаться. Силою води не докопаєшся. Ном. № 1088.
Доко́ра, ри, ж. = Докір. Мир. ХРВ. 269.
Докори́ти. См. Докоряти.
Доко́рище, ща, с. Упреки, укоры. Канев. у. От як опізниться прийти, то вже й єсть йому докорище од батька. Як зачнуть: ти до гульні проворний, а до роботи так ні. Та всяко, всяко. Пирят. у.
Докорота́ти, та́ю, єш, гл. Дотянуть, довлачить. Насилу ніч ту докоротала. Де мені смерти своєї дождати, альбо віка свого докоротати. Мет. 349.
Докоря́ння, ня, с. Укоры, упреки; упреканіе. Грин. III. 383.
Докоря́ти, ря́ю, єш, сов. в. докори́ти, рю́, ри́ш, гл. Укорять, укорить, упрекать, упрекнуть. Як будеш ти мені сими словами докоряти, не зарікаюсь я тобі самому з пліч голову як галку зняти. Мет. 390. Прийшов докорити світові за гріх. Єв. І. XVI. 8.
Докоря́тися, ря́юся, єшся, гл. = Докоряти. Тепер докоряється, що не роблю нічого. НВолын. у.
Докоси́ти, ся. См. Докошувати, ся.
