Словарь української мови (1924)/доконечне

by Борис Грінченко

◀ доконатися

Словарь української мови Борис Грінченко Д доконечне

доконечний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Доконе́чне, нар. Обязательно, непремѣнно. А той доконечне щоб співати. Чуб. Та він доконешне був у селі. Уман. у. Доконечне треба. О. 1861. VI. 77.