Тряпье. Ти б своє дрип'я узяв, нехай не валяється отут.
Дриску́ля, лі, ж. = Дрислівка 2. Желех.
Дрисли́вий, а, е. Часто страдающій поносомъ.
Дрисли́виці, виць, ж. мн. = Дрисля. На твого сина плаксивиці, дрисливиці.... і вся нечистота, а на мою дочку чистота, красота зо всіх сторон. Чуб. I. 118.
Дрислі́вка, ки, ж. 1) Дыня, имѣющая много жидкости въ срединѣ и вообще мягкая. 2) Слива скороспѣлка. Аф. 394.
Дри́сля, лі, ж. 1) Поносъ. Закр. 2) Раст. См. Пшінька. Лебед. у.
Дри́слявка, ки, ж. = Дрислівка 2. Желех.
Дрисля́чий, а, е. Относящійся къ поносу.
Дрисня́, ні, ж. = Дрисля.
Дриста́ти, щу́, щеш, гл. Страдать поносомъ.
Дристоко́з, зу, м. Раст. Crocus reticulatus. ЗЮЗО. I. 120.
Дристу́н, на́, м. 1) Страдающій поносомъ. 2) Раст. Polygonum lapalifolium. Шух. I. 22. Ум. Дристуне́ць, дристу́нчик.
Дристу́ха, хи, ж. 1) Страдающая поносомъ. 2) Разжиженный слой земли, встрѣчающійся при копаніи, напр., колодца на большой глубинѣ. 3) = Дрислівка 1.
Дрись! меж., выражающее звукъ при испражненіи поносомъ.
Дри́шля, лі, дри́шня, ні, ж. = Дрисля.
Дріб, дро́бу, м. 1) = Дрібок. Чуб. V. 1158. 2) Дробь ружейная. Аф. 394. 3) = Дробина. 4) Недойныя овцы. Шух. I. 190.
Дрі́бен, прил. = Дрібний. А не піде дрібен дощик без чорної хмари. Мет. 85.
Дрі́бка, ки, ж. = Дрібок. Соли дрібка. Рк. Левиц. Дрі́бку. Немного. Дрібку постояти і поговорити. Вх. Зн. 16.
Дрібко́вий, а, е. Большими крупинками, въ кусочкахъ (о соли и т. п.). См. Дрібчатий.
Дрі́бни́й, а́, е́, усѣч. форма: дрі́бен. 1) Мелкій, дробный, небольшой, маленькій. Дрібні речі у кошик поклала. НВолын. у. А я ж тую дрібну ряску зберу у запаску. Мет. 8. Заганяла дрібні пташки до бору. Чуб. III. 251. Сію конопельки дрібні зелененькі. Нп. Шкода як умре, бо дрібні діти має. Каменец. у. 2) Мелкоузорчатый. Вийди, вийди, дівчинонько, під вербу густую, нехай же я подивлюся на плахту дрібную. Мет. 241. 3) Густой, частый. Дрібен дощик іде. Нп. За дрібними слізоньками світоньку не бачу. Мет. 21. Когда говорится о слезахъ, существительное часто опускается. Дрібними вмився. Покотились дрібненькі з очей. О. 1862. X. 2. Дрібни́й лист. Мелко и густо исписанное письмо. Грин. III. 677. Ум. Дрібне́нький, дрібне́сенький, дрібню́ній. Та й знов мережать захожусь дрібненьку книжечку. Шевч. 549. Листячко дрібнесеньке. Кв. II. 163. Дрібнюні, як пшоно, червоні квіточки. Константиногр. у.
Дрібни́стий, а, е = Дрібний.
Дрібни́ти, ню́, ни́ш, гл. Рѣзать, крошить, разбивать, раскалывать мельче, чѣмъ нужно. Не дрібни бо так сахарю: хай більші грудочки будуть. Харьк. Не дрібни локшини: я дуже дрібної не люблю.
Дрібни́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Раздробляться, измельчаться. Сахарь дрібниться на маленькі грудочки. Кролев. у.
Дрібни́ця, ці, ж. 1) Мелочь, пустякъ. 2) — пла́хта. Мелкоузорчатая плахта. Вийди, вийди, молодице, з відром по водицю, нехай гляну, подивлюся на плахту дрібницю. Чуб. V. 675. Виткала молода дівчина дві плахти дрібниці. Лавр. 162. 3) мн. Дрібни́ці. Мелко заплетенныя косы. Св. Л. 2. Росчесала русу косу, заплела в дрібниці. Гайсин. у. 4) Родъ сѣти для ловли рыбы въ Днѣстрѣ. Браун. 12. Ум. Дрібни́чка, дрібни́ченька. Ном. № 14029. Ой плахотка-дрібниченька по тросточці червцю. ЗОЮР. II. 241.
Дрібні́сінький, а, е. Очень мелкій, очень маленькій, очень густой и пр.
Дрібні́сінько, нар. Очень мелко, очень густо, очень подробно и пр.
Дрібні́ти, ні́ю, єш, гл. Мельчать.
Дрі́бно, нар. Мелко; густо, часто. Понабивано каміння дрібно-дрібно, неначе горохом вислано. Стор. I. 146. Багатий дрібно крає. Ном. № 1451. Бий та й дрібно, щоб знали, чий син. Ном. № 9297 на стр. 289. Як музика дрібно грає, — я слухати люблю. Гол. VI. 447. 2) Подробно. Потім все дрібно росказала, кого до пекла провожала. Котл. Ен. III. 37. Ум. Дрібне́нько, дрібне́сенько. Дрібно, дрібнесенько русу косу заплела. МВ. I. 134. Дрібне́нько ходи́ти. Ходить мелкими шажками. Може ту, мамо, сватать, що дрібненько ходить? Мет. 238.
