Дрібногля́д, ду, м. Микроскопъ. Микроскоп по нашому можна назвати дрібногляд. Ком. II. 88.
Дрібноголо́вий, а, е. Пустоголовый, ограниченный. Дрібноголове панство кепкує з рідної мови. К.
Дрібноли́стий, а, е. Мелколистый. Дрібнолиста груша. МВ. II. 74.
Дрібно́та, ти, ж. Мелюзга, мелочь. Тоді то вже орда значних людей у полонь залюбки брала, а дрібноту панів без жалю стинала. К. Хмельн. 66. Дрібна дрібнота. К. Кр. 23. Ум. Дрібно́тка, дрібно́тонька.
Дрібню́ній, я, є. Ум. отъ дрібний.
Дрібняки́, кі́в, м. мн. Мелкія деньги. Вх. Зн. 16.
Дрібо́к, бка́, м. Кусочекъ, крупинка (о соли, напр.). І не раз, і не два траплялось, що в хаті не було ні дрібка соли, ні сухого сухаря. Левиц. I. 73. Ум. Дрібо́чок.
Дрібота́ння, ня, с. Неразборчивая болтовня скороговоркой. Таке якесь дріботання в його, що я й не розберу, що він і росказує. Новомоск. у.
Дрібота́ти, бочу́, чеш и дріботі́ти, бочу́, ти́ш, гл. 1) Говорить очень скоро. Оце було й дивиться він на тебе і дріботить тобі, а дума певно о чімсь другім. Сим. 199. Мовчки слуха, що дріботить йому вона. Греб. 357. 2) Мелко ступать, частить ногами. Цей кінь щось не дурно ногами дрібоче. Як було вдарять музики в струни, Марина не встоїть і не втерпить! Вже й б'є тропака і дріботить. Левиц. I. 12.
Дріботу́н, на́, м. Говорунъ, много и быстро говорящій, болтунъ. Дивиться він на тебе й дріботить тобі (дріботун був старий). Сим. 199.
Дріботу́ха, хи, ж. Говорунья, болтунья. Що вже й дріботуха вона, то й Боже! Усе дрібоче, усе дрібоче! Новомоск. у.
Дрібо́чок, чка, м. Ум. отъ дрібок.
Дрібоши́ти и дрібуши́ти, шу́, ши́ш, гл. Дѣлать быстро слѣдующія одно за другимъ движенія. Взяв москаль ціпа і почав швидко-швидко ним дрібушити. Грин. II. 207. Поэтому дрібошити = дріботати 2. Кінь.... дрібошив ристю. Левиц. I. 484.
Дрібу́шечки, чок, ж. мн. Ум. отъ дрібушки.
Дрібуши́ти. См. Дрібошити.
Дрібу́шки, шок, ж. мн. 1) Родъ игры: берутся вдвоемъ за руки и поставивъ носки къ носкамъ, кружатся, приговаривая: „дрібу-дрібу, дрібушечки!“ 2) Танецъ, также мелкія па въ танцахъ. Ті „дрібушки“ танцювали, ті садили гопака. Сніп. 136. Настя вийшла у танець.... виробляла дрібушки. Левиц. Пов. 111. 3) Мелко заплетенныя косы. Гол. Од. 60. Поплела коси у самі маленькі дрібушки і вінком на голову поклала. Кв. I. 50. Не плети кісоньки утроє, заплети кісоньку в дрібушки. Мет. 205. Ум. Дрібу́шечки. Ив. 77.
Дрібцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Дѣлать мелкія па, частить танцуя. Який там він прудкий? Дробцює й ноги вкупі, і тілько гупотить, товче мов просо в ступі. О. 1861. VIII. 50.
Дрібча́тий, а, е. Большими крупинками (о соли и т. п.). Рк. Левиц. См. Дрібковий.
Дріб'язки́й, дріб'язко́вий, а, е. Мелочной.
Дрі́б'язок, зку, м. 1) Мелочь, мелкія вещи. Оце забув купити олії. Стілько дріб'язку було, що як його й не забути: купи соли, купи риби, меду, мила, олії, — от і забудеш що небудь, випаде з голови. Кіев. у. 2) Маленькія дѣти. Там того дріб'язку повен запічок. 3) Мелкій скотъ. В мене овець ватага, а дійнику без ліку, а дріб'язку як піску. Лавр. 77. 4) На дріб'язок, на дріб'язки поби́ти. Побить на мелкіе кусочки. Грин. II. 243.
Дрі́вітня, дрі́вотня, дрі́вутня, ні, ж. Бревно, на которомъ рубятъ дрова, а также и мѣсто, гдѣ оно находится. Хлопці щось робили та й покинули сокиру, устромивши у дрівотню. Кост. (О. 1862. VI. 46). На дрівітні дров ні поліна. ЗОЮР. I. 220. А турки, що тріски на дрівітні, валяються кучами. ЗОЮР. I. 291. Чи пересуне що, чи переложить, а сама зирк із комори на дрівотню. Кв. II. 160.
Дрівця́, ве́ць, с. мн. Ум. отъ дрова.
Дрігави́ця, ці, дрігва́, ви́, ж. Студенистая масса или что либо подобное ей. Ще за старих панів вівці такі вже ситі були, що як ідуть — аж дрігавиця дріготить. Лубен. у. Там і вівці ситі, як дрігва, аж шкура ходором ходе. Лубен. у.
Дрігота́, ти́, ж. Дрожь.
Дріготі́ти, чу́, ти́ш, гл. Дрожать. Дріготиш, як зімою хорт. Ном. № 651.
