Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/502

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

лирическаго стихотворенія (элегическаго характера). Ум. Думонька. Голос як сурмонька, т'але ж чортова домонька. Ном. № 2984. Слова твої прекраснії, превражая думка. Мет. 107.

Ду́мний, а, е. 1) Задумчивый, мыслящій. І думнеє чоло похмарніло. Шевч. (1883) 127. 2) Гордый. Чого ж ти така думна? Чого ти погорджаєш поповичами? Св. Л. 124.

Ду́мно, нар. 1) Задумчиво. Шкода здоганяти, шукати, гукати! Пішла луна по гаєві сумно. Ніхто не озвався, а ні засміявся, зоставсь козак сам собі думно К. Досв. 67. 2) Гордо.

Ду́монька, ки, ж. Ум. отъ думка.

Дуна́єнько, Дуна́єчко, ка, м. Ум. отъ Дунай.

Дуна́й, на́ю, м. 1) Разливъ воды, вообще большое скопленіе воды. Ой за горами вода дунаями, ой там козаченько коня напуває. Чуб. V. 760. По-над дунаями вода стоянами, ой там козаченько коня напуває. Чуб. V. 329. 2) Рѣка Дунай. О. 1862. V. 103. Ум. Дуна́єнько, дуна́єчко. Течуть річеньки, течуть бистренькі із тихого Дунаєньку. Грин. III. 526. Текла вода з Дунаєчка, а другая з моря. Грин. III. 558.

Дунду́к, ка́, м. 1) Индѣйскій пѣтухъ. 2) Насмѣшл.: старый хрычъ. Но сей плачу того байдуже, на прозьби уважав не дуже: злий з сина був старий дундук. Котл. Ен. III. 33.

Ду́нути. См. Дути.

Ду́па, пи, ж. Задница. Вх. Уг. 237. Хорошенько в три берези по дупах затинайте. ЗОЮР. I. 320. Ум. Ду́пка.

Дупе́личко, ка, с. Ум. отъ дупельце.

Дупе́льце, ця, с. 1) Ум. отъ дупло. 2) Задній проходъ, Netur loch. Поцілуй мене в дупельце, моє серце. Ум. Дупе́личко.

Ду́пка, ки, ж. 1) Ум. отъ дупа. 2) Ку́рячі ду́пки. Раст. Anchusa officinalis. Вх. Пч. I. 8.

Дупла́вий, а, е. Дуплистый. Дуплавий бересток. Дуплава груша Каменец. у.

Дупла́стий, а, е = Дуплинастий.

Дуплина́вий, дуплина́стий, дуплина́тий, а, е. Дуплистый. О. 1862. XI. 71. Грин. II. 310. Великий дуб, та дуплинатий, порохнею напхатий. Ном. № 6342. Чому дуба не рубати, бо дуб дуплинатий. Чуб. V. 901. Вона й сіла коло вербового кореня дуплинастого. МВ. I. 144.

Дупло́, ла́, с. Дупло. Чуб. II. 72. Тю! з дупла того дуба сич вилетів. Ном. № 13067. Заснула Вкраїна, бур'яном укрилась, цвіллю зацвіла, в калюжі, в болоті серце прогноїла і в дупло холодне гадюк напустила. Шевч. 668.

Дуплува́тий, а, е = Дуплавий. Великий дуб, та дупловатий. Ном. № 5409. Був він (дуб) дуже товстий, дуплуватий. Стор. М. Пр. 105.

Дупля́к, ка́, м. Дуплистое дерево. Вх. Уг. 237.

Ду́пний, а, е. Заднепроходный. Дупна кишка. Вх. Уг. 239.

Дупча́стий, а, е = Дуплинастий. Стояв дуб дупчастий. Мнж. 151.

Дур, ру, м. 1) Глупость. З великого рузуму у дур заходить. Ном. № 6359. Панський дур. О. 1861. XI. 109. 2) Одуреніе. До дуру всі тоді пили. Котл. Ен. Дур напав від хмелю. Мкр. Н. 36.

Дура́к, ка́, м. = Дурень. Піди ж ти, чумак, піди ж ти, дурак, піди ж та проспись, із умом ізберись. Мет. 459.

Дуракува́тий, а, е. Дураковатый, глуповатый. Один дуракуватий челядник росказував, що як він їздив у Крим по сіль, дак хоча ж і соли наївсь уволю. Грин. I. 230.

Дуранля́си, сів, м. мн. Глупости, глупые поступки. Дуранляси виробляє. Рудч. Ск. I. 75.

Ду́рбас, са, м. Дуракъ. Черк. у. Дурбас! мабуть очі в його випали із лоба. Мкр. Н. 21.

Ду́рень, рня, м. 1) Дуракъ. Скоріш дурень одурить розумного, як розумний дурня на розум наведе. Ном. № 6155. Ти думаєш, дурню, що я тебе люблю, а я тебе, дурню, словами голублю. Чуб. V. 1114. Хто скаже: „дурню“, на того буде огонь пекельний. Єв. Мт. V. 22. Уманьський ду́рень. Человѣкъ себѣ на умѣ. Уманьський дурень: з чужого воза бере та на свій кладе. Посл. З ду́рнем зчепи́тись, — ду́рнем зроби́тись. Съ дуракомъ свяжись, — самъ дуракомъ будешь. Ном. № 6170. 2) Дурачки, родъ игры въ карты; разновидности: про́стий ду́рень, неві́рний, підкидни́й. КС. 1887. VI. 465.

Дуре́па, пи, ж. Дура, дурища. КС. 1883. II. 389.

Дуре́ць, рця́, м. Раст. Lolium temulentum. Шух. I. 21.

Дури́ло, ла, м. 1) = Дурень. Харьк. г. 2) Раст. Angelica archangelica.

Дури́люд, да, дури́людок, дка, м.