Аж от перестріва його на дорозі становий. Рудч. Ск. II. 161. 6) Аж ось коли, аж от коли. Вотъ когда. Аж ось коли довідався, а то все не знав. 7) Аж он, аж ондечки. Вонъ тамъ. Аж ондечки він живе на тому краю села. 8) Какъ вотъ уже, какъ вдругъ. Лечу, дивлюся, аж світає, край неба палає. Шевч. 218. Дивлюсь, аж наші йдуть. Як послала мене мати в степ пшениці жати, аж там чумак воли пасе, став зо мною жартувати. Мет. 21. Дивляться, аж там приковані три зміїхи. Рудч. Ск. II. 72. Тілько що поблагословивсь їсти, аж та стріла так і встромилась у печеню. ЗОЮР. I. Аж гульк! Какъ вдругъ. Аж гульк — з Дніпра повиринали малії діти, сміючись. Шевч. 28. 9) Анъ; а между тѣмъ. Я думав так, аж воно инакше. 10) Аж-аж-аж! Показываетъ усиленное дѣйствіе, желаніе. Сидів, сидів (голодний вовк), так їсти аж-аж-аж!.. Рудч. Ск. I. 3) «Грійте окропу, — я миться буду!». Мати нагріла такого гарячого, що аж-аж-аж! Грин. I. 43.
Аже́ = Адже. Аже ти не забув, Трохиме… О. 1861. V. Ніс, 66. Аже ж і в тебе, тривай, була мати: не вовчиця тебе на світ породила. К. ЧР. 246.
Аже́нь, сз. = Аж. Вх. Зн. 1.
Аз, а́за́, м. Названіе буквы а, азъ. Казав мені бакаляр промовити: «аз, аз!» А як же я не вимовив, він по пиці: раз-раз! Крикнув же він удруге: «А ну кажи: «Буки!» Ой ще ж бо я не вимовив, — попав в його руки. Закр. I. 122. А́зи́. Буквы. Як напише, моя мати, великії ази, аж поки я розібрала, — лягала три рази. Чуб. V. 1188. А́зи́ писа́ти. Учиться писать азбуку по прописи. Ум. А́зик. А́зика узя́ти. Получить отмѣтку объ отсутствіи въ классѣ. Шейк.
А́збу́ка, ки, ж. Азбука. І азбуку по кунштиках заходилась вчити. Шевч. 328. Приложися до азбуки, будут повні кишені і руки. Фр. Пр. 3.
Азбуко́вий, а, е. Азбучный. Шейк.
А́зик, ка, м. Ум. отъ аз.
А́зия, зиї и А́зія, зії, ж. Азія. В татарських піснях середньої Азиї… Левиц. Правда, 1867, стр. 532.
Азия́т и азія́т, та, м. 1) Азіатъ. 2) Варваръ, жестокій человѣк. Харьк. г.
Азия́тка и азія́тка, ки, ж. 1) Азіатка. 2) Варварка, жестокая женщина. Харьк. г.
Азия́тство и азия́цтво, азія́тство и азія́цтво, ва, с. 1) Азіатскіе народы. Варягоруська аристократія втеряла территорию, котру осягла була правом оборони від хижого азияцтва. К. ХП. 115. 2) Варварство, жестокость.
Азия́тський и азия́цький, азія́цький и азія́тський. 1) Азіатскій. К. Кр. 28. Замчано кобзаря на край світу між азияцьку дичу. К. ХП. 130. 2) Варварскій, жестокій.
Аїр. См. аєр.
I Ай! меж. Ай, ахъ! — выраженіе испуга, боли. Ай-ай-ай! закричу, їй же то Богу закричу! Шевч. 306. Употребляется также для выраженія похвалы. Я заслужив був собі лошака такого гарного, що й ай, а він наслав вовків, а вони й ззіли. Рудч. Ск. I. 94.
II Ай! сз. Да, но. Не любив бим дівчиноньку, ай хороша врода! Гол. IV. 459.
Айбо, сз. = Альбо [Угор.]. Ogon. 159.
Айва́, ви́, ж. Айва, Cidonia vulgaris (фруктъ). ЗЮЗО. I. 120.
Ай-ве́й! меж. Восклицаніе для насмѣшки надъ испугавшимся евреемъ.
Айві́вка, ки, ж. Наливка изъ айвы. Котл.
Ай-ві́й, меж. = Ай-вей. Жиди як агили закричали: «Ай-вій, чоловіче!» Рудч. Ск. II. 29.
А́йкало, ла, ж. = Ая́йкало.
А́йкати, каю, єш, гл. = Аяйкати. Желех.
А́йно, нар. Да, такъ (Галиц. и Угор.). Ogon. 158. Вх. Зн. 1.
Акаде́мик, ка, м. 1) Академикъ, членъ академіи. 2) Студентъ академіи, университета. Желех.
Академи́чний, а, е. Академическій. Желех.
Акаде́мія, мії, ж. Академія. Наші дуки великим коштом громадським академиї да школи споряжали. Хата. VII.
А́кання, ня, с. Частое повтореніе меж. а.
А́кати, каю, єш, гл. Часто повторять меж. а.
Ака́хвист и ака́хтист, та, м. Акафистъ. По три акахвисти на день читаєш, а по чоловіку глимаєш. Ном. № 859. Аж перехрестилась Ганна, дякуючи Богові, і дала собі зарок найняти акахтист і обміняти свічку. Левиц. I. 66. Акафисти наймив. Чуб. II. 393.
Ака́ція, ції, ж. Раст. Акація, Acacia. ЕЗ. V. 246. Тільки де-не-де стоїть дов-
