ну, неш, гл. Сразу много вливать, влить, налить. Желех.
Жва́вий, а, е. Живой, бойкій, рѣзвый, подвижной, энергичный, бравый. Жвавий Савка, аж шкура на йому горить. Ном. № 5765. Такий жвавий, як рак на греблі. Ном. № 10995. Жвавий, як ведмідь до корита. Ном. № 6550. Жвавий, як рибка в річці. Ном. № 5761. Запанував над ляхами Понятовський жвавий. Шевч. 123. Ум. Жваве́нький, жваве́сенький. І Галя своїми жвавенькими оченяточками у їх питалася: чи її правда. МВ. III. 84.
Жва́вість, вости, ж. Живость. Зоя дивувалась, де набралось стільки жвавости, спритности в того Тараса. Левиц. I. 353. Вилучили всю жвавість з дитини. Св. Л. 159.
Жва́во, нар. Живо, подвижно. Жваво метнулись до роботи. Полт. г. Дивиться жваво. МВ. II. 81. Ум. Жваве́нько, жваве́сенько.
Жваво́та, ти, ж. = Жвавість.
Жва́ка, ки, ж. = Жуйка.
Жва́кання, ня, с. Чавканіе, жеваніе.
Жва́кати, каю, єш, гл. Чавкать, жевать.
Жва́кнути, ну, неш, гл. Брякнуться, шлепнуться.
Жвако́та, ти, ж. Жеваніе, чавканіе.
Жвакува́ння, ня, с. Глоданіе.
Жвакува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Глодать. Вовки сіроманці набігали, тіло козацькеє рвали, по балках, по тернах жовту кість жвакували. Макс. (1849), 23. 2) = Жва́кати.
Жваку́н, на́, м. Чавкающій, чавкунъ. Ум. Жвакуне́ць.
Жвакуня́, ня́ти, с. Маленькій чавкунъ. Ум. Жвакуня́тко, жвакуня́точко.
Жва́ти, жую́, є́ш, гл. Жевать. Угор.
Жвахтати, таю, єш, гл. = Жвакати.
Жва́чка, ки, ж. Згарь изъ трубки, которую жуютъ во рту или кладутъ за губу.
Жвя́кати, каю, єш, гл. = Жвакати.
Жвяхті́ти, хчу́, ти́ш, гл. Объ обуви: шлепать, будучи наполненнымъ водой. Жвяхтіли мокрі личаки. Котл. Ен. V. 53.
Жгут, та, м. = Джгут.
Жґринджа́тися, джа́юся, єшся, гл. Ссориться. Жґринджаться отець і мати. Вх. Лем. 413.
Жґут, та́, м. = Джґут.
Жда́ний, а, е. Ожидаемый. На жданого гостя багато треба. Ном. № 11922.
Жда́ники, ків, м. мн. = Жданки. Ном. № 5627.
Жданки, ків, м. мн. Ожиданіе. Чи таки ви сами не бачите, що мені не до жданків, не до обітниць. МВ. II. 133. Жда́нки розгуби́ти, поїсти. Не дождаться. Ждали, ждали, та й жданки розгубили.... поїли. Ном. № 5627.
Ждання́, ня́, с. Ожиданіе. Ждали, ждали, та й ждання погубили. Ном. № 5627.
Жда́ти, жду, ждеш, гл. Ждать, ожидать, чаять. Бог не рівно ділить: жде, щоб сами ділилися. Ном. № 81. Якого прасунка ждатимеш. Ном. № 5623. Не жди свого миленького із чужого краю. Мет. 77. Я щастя ждав, — на злигодні здобувся: я світу ждав, — у темряві зостався. К. Іов. 65. Жда́ти на ко́го. Ждать кого. Ждав уже на нас увесь рід Ілашів. Федьк. Пов. 29. Час не жде на нас. Св. Л. 295.
Жджок, ка, м. Землеройка, Sorex. Вх. Лем. 413.
Же, сз. Же. Употребляется послѣ предыдущей согласной и й. Та й дурний же який ти, пане брате. Ном. № 6215. См. Ж. 2) = Що. Добре того страшить, же ся боїть. Ном. № 4401. Та таки́ а ні же. Положительно ничего, нисколько. Ном. № 4971.
Жеб, же́би, сз. 1) = Щоб. Чоловік не ангол, жеб не согрішив. Ном. № 100. Немає злого, жеби на добре не вийшло. Ном. № 4899. 2) Если-бы. Жеби, вибачайте, свині роги, то б усіх поколола. Ном. № 3827.
Жебоні́ти, ню́, ни́ш, гл. Лепетать. Будемо жебоніти, як маленькі діти. Чуб. V. 37.
Жебра́к, ка́, м. Нищій. Не пішла дівка за козака, тілько пішла за жебрака. Чуб. V. 915.
Жебра́н, на́, м. = Жебрак. Жебран ходить, хліба просить. Чуб. V. 433.
Жебра́ний, а, е. Нищенскій, добытый нищенствомъ, выпрашиваніемъ. Піти́ на жебра́ний хліб. Обнищать, сдѣлаться нищимъ. Врешті пан той пішов на жебраний хліб, а через кого? Через жида. Подольск. г.
Жебрани́на, ни, ж. 1) Нищенствованіе, выпрашиваніе. 2) Милостыня. Желех.
Же́брати, раю, єш, гл. = Жебрувати.
Жебра́цтво, ва, с. 1) Нищенство. 2) Соб. Нищіе. Желех.
