мать. Як є, так жму, а нема, так жду. Ном. № 13744. Снопочок нажала, к серденьку прижала. Жми, жми, моє серденько. Чуб. III. 250.
Жа́тий, а, е. Сжатый (серпомъ). Ой де буде жито жате, то там будем ночувати. Чуб. V. 191.
I. Жа́тися, жну́ся, жне́шся, гл. Жаться, быть пожинаемымъ. Рутульці з криком в город пруться, як од серпа колосся жнуться. Котл. Ен.
II. Жа́тися, жму́ся, жме́шся, гл. Жаться, сжиматься. Жметься, гнеться, — як кургузий дядько. Ном. № 3053.
Жа́тка, ки, ж. Жатвенная машина. О. 1861. IX. 178.
Жаття́, тя́, с. Жатіе, сжинаніе, жатва. Од жаття рука болить. Канев. у. Пішов дощ та вже й по жаттю. Каменец. у.
Жах, ху, м. Ужасъ, страхъ. Тоді латинців жах напав: утратили і дух, і силу, побігли, хто куди попав. Котл. Ен. VI. 63. Стара мати сливе що стратила розум з горенька та з жаху, з ляку. МВ. III. 21.
Жаха́нка, ки, ж. = Жахання? Харьк. г.
Жаха́ння, ня, с. 1) Пуганіе. 2) Страхъ, испугъ. Чуток було чимало для нашого жахання і сподівання. МВ. II. 163. Я пізнаю з їх жахання, що ти, Боже мій, зо мною. К. Псал. 129.
Жаха́ти, ха́ю, єш, гл. 1) Пугать, страшить, ужасать. Твій гнів мене жахає. К. Псал. 203. 2) Вырываться (о пламени). Полум'я так і жахає з коміна. Жахнуло полум'я з груби.
Жаха́тися, ха́юся, єшся, гл. 1) Пугаться, страшиться. Жахається і втікає, ні слова не сказавши парубкові. Кв. I. 23. Про Київ не жахайсь, Волиня пригортайсь, а Покутя тримайсь. Ном. № 722. Отце жахається, як жид Христа. Ном. № 4371. 2) Съ испугу вздрогнуть, особенно во снѣ. Зо сну жахається. Ном. № 11352. І страху не раз набрався, аж крізь сон жахався. Св. Л. 37. Улюбився у дівчину, що й зо сну жахаюсь. Чуб. V. 25.
Жахли́вий, а, е. Пугливый. Яка ж ти жахлива, Меласю, каже Михайло, всміхаючись. МВ. III. 142. Ум. Жахливе́нький.
Жахли́вість, вости, ж. Пугливость.
Жахли́во, нар. Пугливо. Озираючись жахливо, вибігла його дівчина. МВ. (О. 1862. I. 92).
Жахни́й, а́, е́. Страшный. Харьк. Ум. Жахне́нький.
Жа́хно, нар. Страшно.
Жахну́ти, ну́, не́ш, гл. Одн. в. отъ гл. жаха́ти. 1) Пугнуть. 2) Броситься, побѣжать. Вовк так і жахнув у лозняк. Тоді запорожці як жахнули! так чисто все забрали, а татар на ґамуз порубали. КС. 1882. XII. 591. 3) Вспыхнуть, вырваться (о пламени) Солома в сінях так і жахнула. Г. Барв. 458.
Жахну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Одн. в. отъ жаха́тися. Вздрогнуть, кинуться съ испугу. Ой мені лишечко! жахнулась Катря обік мене. МВ. II. 90. Пані так і жахнулась, аж одскочила, ніби вкололась, або опеклась. Левиц. I. 334. Се твій прийшов до тебе батько, то не сполохайсь, не жахнись. Котл. Ен. 53.
Жахо́та, ти, ж. Ужасы, страхи.
Жахті́ти, хчу́, хти́ш, гл. Пышать, испускать сильный жаръ, раскаляться, рдѣть. Купа жару, та аж жахтить, червоніє. Г. Барв. 458. Натопив піч, аж жахтить. Харьк. А серденько, немов той жар, жахтіло. К. Бай. 15. Не знаю, як вам і сказати, панієчко, про своє дівоцтво. Цвіло воно — аж жахтіло. Г. Барв. 526.
Жа́чка, ки, ж. = Жатка. Це кошено жачкою: бачите, як одмітно од того, де косою кошено. Полт. г.
Жба́н, ну, м. = Джбан. До пори жбан воду носить. Ном. № 7771. Усип мені меду жбан, а я тобі заплачу як пан. Чуб. V. 921. Ум. Жба́нець, жба́нок, жба́нчик, жба́нчичок.
Жба́новий, а, е = Джбановий.
Жба́нок, нка, жба́нчик, ка, жба́нчичок, чка, м. Ум. отъ жбан.
Жба́нячий, а, е = Жбановий.
Жбир, ру, м. Скала, гора, возвышенность. Вх. Лем. 413. См. Жбирь.
Жбирь, рі, ж. 1) Наносъ въ рѣкѣ, мель. Мнж. 180. 2) Сѣнокосъ, поросшій кочками и кустами. Вх. Зн. 17.
Жбу́рити, рю, риш и жбурля́ти, ля́ю, єш, одн. в. жбурну́ти, ну́, не́ш, гл. = Шпурляти, шпурнути. Жбурляє чорт дідьком. Посл. Як жбурне книжкою під поріг. Св. Л. 230.
Жбух! меж. обозначающее вливаніе чего-либо сразу въ большомъ количествѣ. Желех.
Жбу́хати, хаю, єш, одн. в. жбу́хнути,
