зраяли люде, ой щось з мого женихання нічого не буде. Нп. Не жаль мені вишивання, як вірного женихання. Чуб. V. 796. Ум. Жениха́ннячко. Ой хто не знає того жениханнячка, той не знає лиха. Чуб. V. 197.
Жениха́тися, ха́юся, єшся, гл. Ухаживать. Часто ходив, вірно любив, вірно женихався. Мет. 85. Чи се тая дівчинонька, що я женихався? Мет. 69.
Женихі́вський, а, е. Относящійся къ жениху. Не один запитувався займати її, так знаєте, на женихівське діло.... так куди ж! — ні приступу! Кв. П. II. 101.
Женихли́вий, а, е. Любящій ухаживать за женщинами. Гол. II. 254.
Женихли́вість, вости, ж. Наклонность къ ухаживанію за женщинами. Желех.
Жени́шенько, ка, м. Ум. отъ жених.
Жениши́на, ни, об. Одинъ изъ двухъ любящихъ: дѣвушка или парубокъ. Та чогось моя женишина смутна, невесела. Мет. 98. Ой є в мене женишина не до тебе чорта. Чуб. III. 161. І на шлях теплицький справив сина Опанаса, щоб побачив і сподобав любу женишину. Мкр. Н. 39. Лежить моя женишина як квітка в'яла. Мет. 98.
Жениши́ще, ща, м. Ув. отъ жених.
Женишо́к, шка́, м. Ум. отъ жених.
Жені́ння, ня, с. Женитьба. Мнж. 164. Продам кобилу на женіння та куплю горілки. Лебед. у. Ум. Жені́ннячко. В мено брати — на женіннячко. Грин. III. 27.
Же́нничка, ки, ж. Жатвенная машина. Борз. у. Нѣжин. у.
Женти́ця, ці, ж. Сыворотка (молочная). Шух. I. 37.
Женти́чник, ка, м. Употребляющій въ пищу сыворотку. Вх. Зн. 17.
Женці́в, це́ва, ве. Принадлежащій жнецу.
Же́нчик, ка, м. Ум. отъ жнець.
Женчи́ха, хи, ж. Жница. НВолын. у.
Же́нчуг, гу, м. = Жемчуг.
Жень, ні, ж. Сжинъ, ужинъ. Моєї жені снопів не дали. Канев. у. Жень не пов'язана, покидана гуком лежить. Г. Барв. 233. 2) Снарядъ, посредствомъ котораго взлѣзаютъ на дерево для осматриванія бортей. Радом. у.
Женьки́ня, ні́, ж. = Жниця. Вх. Лем. 414.
Женьча́р, ра, м. = Жнець. Вх. Лем. 413.
Женьча́рка, ки, ж. = Жниця. Вх. Лем. 413.
Женьчуги́, гі́в, м. мн. (вмѣсто: жемчуги). Бѣлые стекляные бусы у гуцулокъ. Гол. Од. 71.
Жербій, бію, м. Раст.: а) = Осот, Cirsium arvense Scop. ЗЮЗО. I. 118. б) Cirsium canum. ЗЮЗО. I. 118.
Же́рва, ви, м. Злая собака. Шух. I. 107.
Жерде́ля, лі, ж. Абрикосъ.
Жерди́на, ни, ж. = Жердка. Ум. Жерди́нка.
Же́рдка, чаще же́ртка, ки, ж. 1) Вѣшалка для платья въ сельскихъ хатахъ: жердь, за оба конца веревками подвѣшенная къ потолку вдоль задней стѣны надъ полом (нарами для спанья). Жердка бываетъ и въ коморі. Вас. 192. Чуб. 382, 386. Я музикантів для простору на піл під жертку помістив. Алв. 22. Стала доставати собі в коморі з жертки що мали кращого про велике свято. Г. Барв. 165. 2) Часть ткацкаго станка. МУЕ. III. 16. См. Верстат. 3) Въ ралѣ: жердь, къ переднему концу которой прикрѣплено ярмо, а къ заднему (съ разсохой) — колода съ зубьями. Чуб. VII. 400. Ум. Же́рдочка.
Жердь, ді, ж. Дышло въ вѣтряной мельницѣ, которымъ ее поворачиваютъ. Полт. г.
I. Жердя, ді, ж. Жердь.
II. Же́рдя, дя, с. соб. Жерди. Поклав же жердя все срібнеє. Грин. III. 11. Суть то росохи, на росохах кадовбець, на кадовбці драбинка, на драбинці гірка, а на гірці жерддя, по тім жерддю дикі пташки літають, але крилець не мають. (Загадка на человѣка, жердя — волоса). Ном. с. 297, № 220.
Жердяний, а, е. Относящійся къ жерди.
Же́реб, ба, м. 1) Жребій. Ходім, браття, у ліс темний, вирубаєм три жереби та положим в три городи: кому, браття, припадеться. Чуб. V. 984. Ум. Жеребо́к. Гей зібрались в город наші парубки до призиву розбірати жеребки. Щог. 2) = Жеребець. Прилетить нечистий.... а ти тпрукнеш, — і він зробиться жеребом. Грин. II. 120. 3) Раст. Pinus pumilio. Шух. I. 18.
Жеребе́ць, бця́, м. Жеребець. Ірже наче жеребець на стані. Ном. № 8843. Ум. Жере́бчик.
