Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/534

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Жму́рки, ків, м. мн. 1) Ум. отъ жмури. 2) = Піжмурки. Вх. Зн. 17.

Жмурко́, ка́, м. Человѣкъ, постоянно щурящій глаза.

Жмут, та, м. Пучекъ, пачка, охапка. От вам цілий жмут соломи. Уман. у. На тобі жмут веретін та напряди всі. Грин. I. 48. Держав у руці жмут грошей (папіряних). Новомоск. у. Шовку жмут. Мкр. Н. 19. Ум. Жму́тик, жму́ток. Дикий хміль начіплявсь за те коріння і колишеться кудлатими жмутками. К. Орися. (ЗОЮР. II. 203).

Жму́ття, тя, с. соб. отъ жмут. Округ мене багато в'ялих квіточок жмуттям лежить. Г. Барв. 352.

Жнець, женця́, зв. же́нче, м. Жнецъ. Ой на горі та женці жнуть. Макс. 105. Ум. Же́нчик. Наша пані пишна проти женчиків вийшла. Чуб. III. 234.

Жни́ва́, жнив, ж. мн. 1) Жатвенный сборъ. Тільки зворуши землю уміючи да посій до ладу, — будуть колись добрі жнива на Вкраїні. Хата. XV. 2) Жатвенная пора. В жнива швець шиє, а вона ходить на поле жать. Рудч. Ск. У жнива той чоловік і жінка вийшли у поле жать. Рудч. Ск. 3) Доходное время. Тепер у мірошника жнива: води багато по дощеві, є чим молоти. Каменец. у.

Жнива́рь, ря́, м. = Жнець. Вх. Лем. 414. Ум. Жнива́рик.

Жни́вний, а, е. Жатвенный.

Жни́во, ва, с. Жатва. Ой вже ж бо ми біле личко запалили, ой ходячи ранесенько та на жнива. Чуб. III. 251.

Жнивовий, а, е = Жнивний. Жнивового часу тяжко у нас наняти женців. Н.-Волын. у.

Жни́ця, ці, ж. = Жнія. Ум. Жни́чка. МВ. I. 125.

Жні́йка, ки, ж. Ум. отъ жнія.

Жнія, жнії, ж. Жница. Крешуть, мов блискавиця, серпи у добрих жній. Ном. № 14106. Приберися, наша господинько, перед нами жніями. Чуб. III. 236. Ум. Жні́йка. Вже сонечко зійшло, росиця опала, а моя жнійка не бувала. Чуб. III. 241.

Жовда́к и пр. = Жовнір и пр.

Жо́вклий, а, е. Пожелтѣвшій.

Жовкля́к, ка́, м. = Жовтяк. Ум. Жовклячо́к.

Жовкні́ти, ні́ю, єш, гл. = Жовкнути. Ой у саду на горбочку трава все жовкніє. Гол. I. 267.

Жо́вкнути, кну, неш, гл. Желтѣть, становиться желтымъ. Без милого дівча жовкне як трава без роси. Чуб. V. 298.

I. Жо́вна́, ни́, ж. Пт. а) Иволга. Лебед. у. б) Дятелъ зеленый. Вх. Пч. II. 13. в) — зеле́на. Дятелъ зеленый. Вх. Лем. 414. г) — тарча́ста. Пестрый дятелъ. Вх. Лем. 414. д) — чо́рна. Черный дятелъ. Вх. Лем. 414.

II. Жо́вна и жо́вни, с. мн. Опухоль железъ на шеѣ, желваки, актиномикозъ. Росхристана, простоволоса і як в намисті вся в жовнах. Котл. Ен. III. 11. Обсіли його жовни, то й повалявся мало не два роки. Св. Л. 303. Жовна викладаються. Богод. у.

Жовні́р, ра, м. Солдатъ. Про їдного жовніра війна буде. Ном. № 833. Пішов милий в жовніри, я я іду в черниченьки. Чуб. V. 54. Ум. Жовні́рик, жовні́ронько, жовні́рочок.

Жовні́рство, ва, с. соб. Солдаты. Приїхав до Січі, аж там стоїть жовнірство і бере од козаків десяту рибу. ЗОЮР. I. 275.

Жовні́рський, а, е. Солдатскій. Нікому доглянути жовнірської смерти. Чуб. V. 1006.

Жовнірува́ння, ня, с. Солдатская служба.

Жовнірува́ти, ру́ю, єш, гл. Служить солдатомъ.

Жовні́рщина, ни, ж. Солдатчина.

Жовнува́тий, а, е. Больной актиномикозомъ, желвастый. Св. Л. 303.

Жовня́ний, а, е. Относящійся къ жовні.

Жовняр, ра, м. и пр. = Жовнір и пр.

Жовта́вий, а, е. Желтоватый. Желех.

Жовта́чка, ки, ж. = Жовтяниця. Вх. Уг. 238.

I. Жо́втень, тня, м. Сентябрь. Съ этимъ значеніемъ въ словаряхъ Левченка, Уманця і Спілки, Тимченка, въ „Основѣ“ 1862, № 9, въ новѣйшихъ календаряхъ: „Рідного Краю“ на 1907, „Просвіти“ на 1908, „Промінь“ на 1908. У галичанъ — октябрь, а для сентября у нихъ — вересень. Желех.

II. Жо́втень, ні, ж. У гончаровъ: желтая краска для раскрашиванія посуды. Шух. I. 264.

Жовти́зна, ни, ж. = Жовтина.

Жо́втий, а, е. Желтый. Ходім, сестро, степами, розсіємось цвітами! Ой ти бу-