в'ю́, є́ш, гл. 1) Завивать, завить, свивать, свить. Ой зав'ю вінки та на всі святки. Чуб. III. 190. 2) Заворачивать, завернуть, обматывать, обмотать, обертывать, обернуть, повязывать, повязать; налагать, наложить повязку. Скину опончу, зав'ю ніжки. Чуб. V. 115. Молодії молодиці, завивайте головиці. Чуб. III. 47. Рани мої смертельнії промивав, м'якенькою бавовною закладав, червоною китайкою завивав. АД. I. 250. 3) То же, что и покрива́ти, покри́ти новобрачную, а также дѣвушку, имѣющую ребенка. Переносно: покри́ти ді́вчину — обольстить дѣвушку. Желех.
II. Завива́ти, ва́ю, єш, сов. в. зави́ти, ви́ю, єш, гл. Завывать, завыть. Завив як вовк. Ном. 2382. По козакові вовченьки завили. Чуб. Сердитий вітер завива. Шевч. 26.
Завива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. зави́тися, в'ю́ся, є́шся, гл. 1) Завиваться, завиться. Заплітайся, плетінь, заплітайся, завивайся труба золотая. Мет. На їм кучері завиваються. Чуб. V. 874. 2) Заворачиваться, завернуться, обматываться, обмотаться, повязываться, повязаться. Русинки там завиваються в намітки. Св. Л. 2. 3) То-же, что покрива́тися (новобрачной), а покри́тися з ким — быть обольщенной кѣмъ (о дѣвушкѣ). Желех.
За́вивка, ки, ж. = Завертка I. Чуб. III. 193.
Зави́да, ди, об. Завистникъ, завистница. Аф.
Зави́дити, джу, диш, гл. Позавидовать. Хто завидить, той мене сиротоньку зобидить. Мет. 293.
Зави́діти, джу, диш, гл. Увидѣть. Ой заплакала та Морозиха, ох ідучи на місто. Завиділи козаченьки да мед-вино п'ючи: „Годі, годі, Морозихо, по Морозенку голосить“. Мет. 410.
Зави́дка, зави́дко, нар. Засвѣтло. Коли б мені завидка додому прийти. Каменец. у. Вечеряй, козаче, сю вечеру завидка. Чуб. V. 47.
Зави́дки, ків, мн. Зависть. Зави́дки беру́ть. Завидно. Завидки беруть, що нам не дають. Посл.
Зави́дливий, а, е. Завистливый. Дівчата завидливі. О. 1861. X. 57.
Зави́дна, нар. Засвѣтло. Аф.
Зави́дний, а, е. Замѣтный, примѣтный. Тоді межа завидна була, а тепер кат його зна й непримітно стало. Павлогр. у.
Зави́дник, ка, м. Завистникъ. К. Бай. 152. Завиднику пирожок, а жалоснику рожок. Ном. № 4823. Весело позирає згорда забісована дівчина на своїх завидників. Г. Барв. 464.
Зави́дниця, ці, ж. Завистница.
Зави́дно, нар. Завидно. МВ. II. 158. Завидно, що в когось видно. Ном. № 4803.
За́видощі, щів и щей, ж. мн. Зависть. Ном. № 4808.
Зави́дувати, дую, єш, гл. Завидовать. Ой у броду, ой у броду брала дівчина воду, там козаченько коня напуває, завидує на її вроду. Нп.
Завиду́щий, а, е. Завистливый. Завидущі очі.
Зави́дько, ка, м. = Завидник. Завидько з заздрости нудився. Мкр. Н. 37.
Завидю́щий, а, е. = Завидущий.
Завика́ти, ка́ю, єш, сов. в. зави́кнути и зави́кти, кну, неш, гл. = Звикати, звикнути.
Зави́лювання, ня, с. Заискиваніе, виляніе около чего нибудь.
Зави́лювати, люю, єш, гл. Заискивать, вилять передъ кѣмъ нибудь.
Завиля́ти, ля́ю, єш, гл. Завилять. А Прус хвостом не завиляв, як знаєш лис хвостом виляє. Котл. Ен.
Зави́на, ни, ж. Вина, погрѣшность. МВ.
Завини́тель, ля, м. Обвинитель. МВ.
Завини́ти, ню́, ни́ш, гл. 1) Задолжать. А цибулька ся не вродила, а я довжок завинила. Чуб. V. 1095. Завинив я йому тридцять карбованців. Каменец. у. 2) Провиниться. А що ж бо я кому завинила, за що ж мене зла доля побила? Гол. I. 358.
Завині́ння, ня, с. Свитокъ, свертокъ. Зносили свої скриньки, свої завиніння, свої торбинки. Левиц. I. 505.
Завинова́титися, чуся, тишся, гл. Задолжаться, войти въ долги. Завиноватився я людям багато. Канев. у.
Завинова́тіти, тію, єш, гл. Задолжать. Багато грошей завиноватів Петро. Каменец. у.
Завинпе́ритися, рюся, ришся, гл. Заупрямиться. Худоба завинперилася, везучи віз на гору. Кременч. у.
Завинува́ти, ну́ю, єш, гл. Обвинить. Завинували жінку. Каменец. у.
Завину́ти, ну́, не́ш, гл. = Завити 2. Купи, мати, шовку завинуть головку. Нп. Відказала вона, взявши грушу і завинула її в хустку. Св. Л. 204. Знайшла дитину, — ні в віщо завинути. Г. Барв. 529.
